Ірина Солодченко - Перекручена реальність
… У рідному місті Ольгу зустрічав зять на автівці. Дорогою вона намагалася розповісти йому, як відпочила, як весело їхала додому, та розповідь не пролунала. Зять похмуро крутив баранку і навіть не посміхнувся… Без ентузіазму він вкинув дорожню сумку у її квартиру та одразу й поїхав….
4
Настала весна… Робота над книгою просувалася все жвавіше й жвавіше. Творчої кризи – як не було. Натхнення не відпускало… Почувався так, наче писав свою першу повість. Ось і зараз він бігав по кімнаті найманої квартири з цією червіньковою, вже трохи забрудненою ниткою в руках. Підсвідомо боявся розірвати її або загубити. Чомусь ввижалось, що з ниткою щезне і муза. Тому письменник вже не крутив нитку, а обережно клав її біля комп’ютера… Іноді накручував на палець і знімав лише тоді, коли йшов додому. А нещодавно придбав для свого джерела творчості порцелянову скриньку. І йому щастило: дії роману стрімко розгорталися…
…Підозра впала на Каріне, коханку Журкіна. В Каріне не було алібі. Що робила ворожка того вечора, як сталося вбивство? Дід почав стежити за нею… Зайшов начебто поворожити…. Темна кімната, ікони, таємничі слова: «Ви? Навіщо прийшли?» Коли дідуган розповів, що Журкін перебуває під слідством і наразі на підписці про невиїзд, Каріне забігала по кімнаті, змахуючи ікони додолу…. «Як він там? О-о-о-о!!! Я бажала його смерті…».
…Дідова білявка на цю розповідь блимає очима: «Вона вбила свого коханця?». Дід захоплено розповідає їй про свої підозри, а в юній голівці тим часом миготять інші, ще розпливчасті думки… Так просто? Так просто звільнитися від діда? Треба б заприятелювати з цією Карине…
Тут Сергій (чи то Андре, бо він вже озивався і на це ім’я, до того ж Кетрін називала його Андре, хоча в неї виходило «Антре») трохи відволікся від сюжету… Так… Конче необхідно продиратися до англомовного читача…. Рік тому він, наслухавшись Мурахіна, і сам заходився. Мурахін всіх впевняв, що написав на папері безліч листів до іноземних видавництв, коли ще був геть в Україні невідомим. І писав так три роки, допоки одне швейцарське видавництво не зацікавилося їм і не видало його першу книжку. Сергій також переклав на англійську свій перший роман «Кривавий пес» і розіслав Інтернетом та поштою. Відповіді надходили трафаретні: «Ви – молодчина і такі цікаві, що дух займається, та ваша англійська шкутильгає, і ви потребуєте нативного перекладача. Бажаємо вам щастя, але з іншим видавником, якого ви неодмінно знайдете». Лише пізніше він довідався, що Мурахін вчасно одружився на англійці…
Тому Сергій вирішив припинити безглузді експерименти, а братися за захід серйозно і зі знанням справи. До того ж, тепер має з ким обговорити це питання. Кетрін допоможе перекласти кілька глав з «Кровавого хлопчика» і посприяє виданню цього трилера… І не в якійсь там Польщі чи Чехії, а просто у Великобританії. То буде прорив… Але прорив буде завтра, а сьогодні… Сьогодні мусить ловити натхнення і писати роман, після якого він вже відпочине сповна … І події знов замерехтіли перед ним як на кіноплівці…
…Виявилося, що слова «Я не хотіла його вбивати» мали сенс фігуральний. Каріне мала на увазі наступне. У статусі коханки Журкіна вона приїхала з ним до казино. А там, мов на біду, розважалися пройдисвіт Короленко та вітчим Журкіна, який проциндрював гроші дружини. Вітчим почав в черговий раз до неї моргати, та вона відверталася. Тоді він до неї пристав з проханням поворожити. Аби уникнути скандалу Каріне розкинула карти. А тут ще й Короленко, жигало іродів, – «і мені поворожи». Тут Журкін розреготався і спитав її: «А де, Есмеральдо, твоя кізка?» Це було образливо, бо й насправді мала козу в повітці. Чоловіки почали сперечатися: хто є хто. Короленка нарекли ченцем, і той і не пручався, а лише порскав. Вітчим швидко себе охрестив капітаном Фебом, тож Журкіну залишилася роль страховиська Квазімодо. Йому це не одразу сподобалося. Спочатку вийшли розбиратися…. І тут в Короленка пропав сміх, бо зрозумів, що роль ченця йому не личить. Зав'язалася бійка. Журкін дістав пістолета і випадково влучив у Короленка, хоча цілився в обридлого вітчима. Він поранив Короленка у ногу і покаявся… Згадав, що Квазімодо грав Пєткун, а той поганих персонажів не гратиме. Довідавшись, що Короленко помер у лікарні, Карине-Есмеральда вирішила, що вона винуватниця всього того, що трапилося, і що то вона вбила пройдисвіта Короленка. Він, мабуть, помер від нерозділеної любові.
…. Пізно ввечері письменник приплентався додому увесь спустошений… Дружина зустріла його чудовою вечерею. Сергію стало шкода її… Так силкується, так тужиться….
Та він і так з нею затримався…
5
Петров не повірив своїм вухам, коли довідався, що 12 канал загризся з самим Губернатором! Директор цього каналу Сухоніс був неадекватним хлопчиськом, від якого можна очікувати чого завгодно. За два роки він такого накерував, що годі й казати. Давно вже цього пройдисвіта потрібно смикнути за полу! Головний редактор 21-го задоволено посміхнувся… Може справедливість нарешті візьме гору? Най тепер побігає та пошукає підтримки, як він колись бігав…
Він зателефонував редакторові 999 приватного каналу і та йому повідомила, що зловтішається не від один, а всі чекають, що нарешті цього Сухоніса пришпилять як слід, а в кращому разі – витурять з телебачення.
Коли цей Сухоніс став у руля, то як він обійшовся з народними та заслуженими тележурналістами? Люди поважного віку, досвідчені, практиковані спокійно вели свої передачі. Вони запрошували статечних людей, здебільшого ветеранів, які мають неабиякий життєвий досвід… На передачі «Зустрічі з ветеранами» молодь настановляли на шлях істинний… Або «Рандеву з молоддю», де серйозна порядна жінка (до речі дружина директора машинобудівного заводу) вела з петеушниками довгі розмови про статеві відносини, про любов і навіть про секс… А в передачі «Земельні новини» поштивий дядечко сумно розпитував фермерів та голів сільрад про їхні проблеми… А Сухоніс? Розпочав якісь дебати, ввів лозунг «Україна понад усе!» і ходить у вишиванках…
Тут зайшов Крищенко… Він вже все знав та настроїв свого керівника не дуже поділяв.
– Сухоніс нам перебиває рейтинг, та треба визнати, що лад таки він навів…
– Здурів!… Як він його навів? З ранку до ночі дебати! Запрошує якихось шавок, а Губернатор до нього – ані на крок! А в «Петрівській затоці» він мало не щомісяця…
– Та хоч обличчя якісь приємні, – зітхнув Крищенко. – Чесно кажучи я залюбки перетягнув би пару його журналістів.. Згадай передачі 12-го ще три роки тому! Я особисто їх дивився як «Аншлаг». Пам’ятаєш «Земельні новини»? Підтоптаний дядько жував увесь час свої старі окуляри на резинці…А я таки частенько його бачив напідпитку у пивбарі біля свого дому. А ота дружина директора, що збирала петеушників і втирала їм щось про секс? Так і підмивало спитати: звідки ти щось знаєш про секс? Директор навчив? А ота народна артистка у перуці? Уявляєш, скільки їй років, якщо мені п’ятдесят сім, а я ще малим на неї дивився в голубий екран.
– Ну то може й так, але хіба можна всіх спроваджувати? Набрав молодь і що мене бісить найбільше, так то його ДЕБАТИ! Самі ДЕБАТИ і новини – більш нічого. Приходь, хто заманеться – і прямо в ефір!
Крищенко замовкнув… Він знав як Петров піарить місцевих політиків. Сам заступник не зловтішався, тале визнавав, що Губернатор був проблемний…. Рік у місті, а вже «в темі» і мешкає в найпрестижнішому районі міста. А причина елементарна: висуванець місцевого олігарха… Хлопець молодий, але начебто народився функціонером. Є такі… От не поталанило йому народитися у радянські часи!… Він би там зробив собі кар’єру по комсомольській лінії. А Сухоніс вибрикує, бо набридли йому кучмівські темники. Крищенко з ним ніколи не сварився і колись зустрівся на нараді в адміністрації, де той йому ще пожалівся, що прес-секретарка Губернатора давала перелік питань Губернатору, вимагала знімати його в правильних ракурсах і таке інше. Він ще порадив Сухонісу не зв’язуватися, та хіба той слухає чиїсь поради?
Крищенко повернувся до свого кабінету і вмикнув 12-й канал послухати що там і до чого. Сухоніс саме розповідав, як ще восени на їх каналі пройшов телесюжет про зустріч з ветеранами, в якому Губернатор більшу частину свого привітального спічу присвятив політичній агітації. Після виходу цього сюжету в ефір прес-служба обладміністрації зажадала, щоб на публічні записи заходів за участю губернатора від каналу їздив лише «спеціально навчений» тележурналіст, якому розкажуть і покажуть, де і як подавати узгоджені з Губернатором репортажі.
Раптом до кабінету вбіг захеканий головний редактор.
– Ти дивися? Ні, ну погодься, що він – просто дурень! Забув, що керує каналом, де значна доля належить державі! То чому Губернатор, який виділяє їм гроші на зарплату, не може собі зажадати окремого журналіста?
