Павло Шевченко - Волоцюги
Добре, що хоч його колишня дружина № 2 не чує цього внутрішнього богохульства. Утім, можливо, саме тут заритий собака дивної лише на перший погляд невідповідності жіночої віри? Якось просто цю аномалію розклав поличками його кум, колега по перу, затятий “поціновувач і знавець” жінок. Жоден із виданих ним романів не обходився без докладних описів палких злягань чоловіка й жінки, млосного проникнення “прутня” і вершин насолоди. Щоправда, кум уперто стверджував, що то лише польоти його авторської уяви, переважно про наших лярв, а от коли взяти в масштабах інтернаціональних…
- Для більшості “мадам” секс - це, скоріш, смиренне задоволення постійних домаганнь з боку вічно голодного “перпетум кобіле”, - кум тягнув свій улюблений джин “з толіком”. - Таке собі нудне пиляння пилкою. По молодості ще якось “літають”, а вийшла заміж, зматерніла, особливо в Європі, - і свято перетворюється на чорнові будні із заготовки дров. Які остаточно згорають в кострищі менопаузи…
От кум, перелюбець! А що як усе-таки примірити хай і батярський досвід (усе пізнається через нього - теорія, друже, суха!) до вищих матерій?
Протягом тисячоліть жінка трактувалася лише як фабрика з виробництва потомства. Аби мати в сім’ї три-чотири дитини, треба було народжувати мінімум удвоє більше - смертність, а потім їх годувати-виховувати, часто-густо без чоловіків, що так полюбляли змагатися на війнах. За таких умов (про ґвалтування переможцями, страждання вагітності, біль породілля - помовчимо) затуркана інтернаціональна жінка навіть не здогадувалася, що, окрім материнства, секс може приносити ще й задоволення, “вищої сили божественний екстаз, коли відключається розум і зупиняється час”…
Жіноче, милосердне християнство, принаймні, хоча б місцями, хоча б у тому вигляді, у якому ми його знаємо, уміло зіграло на цих рудиментах “історичної свідомості” й підсвідомих фройдівських комплексах жертви. “Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться з пожадливістю, той уже вчинив з нею перелюб у серці своїм. Коли праве око твоє спокушає тебе, - його вибери, і кинь від себе; бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєни все тіло твоє було вкинене…”(Євангеліє від св. Матвія). Ерос, з якого у древніх греків розпочалося створення світу, сексуальність, насолода, любострасність (а значить - і домагання чоловіків) були кваліфіковані як гріх, породження нечистої сили. Їх викинули з релігії - кастрували релігію! Могутній бог Ерос, за участі якого ще у древніх греків створювався світ, перетворився в Купідончика, такого собі пустотливого шалапута з луком і са гай дачком зі стрілами.
Усе інше також підмінили комфортним для жінок єлеєм: любов’ю до фригідного сина Божого, що навіть не пізнав жінку, цнотливістю Божої Матері, гріхом перелюбства, цінністю страждань, праці до сьомого поту, загробного життя. Там, мовляв, уже не ґвалтують… До речі, знавці мовних першоджерел стверджують, що словосполучення “ґвалт”, “ґвалтування” один до одного перекочувало в українську саме з івриту. Моногамній за природою істоті, яка завжди прагнула сексуальної вірності чоловіка, особливо прийшлися до душі й святі, що дали обітницю безшлюбності. “Вороги чоловіка - це домашні його…”. Целібат - це святість, те, чого немає у звичайної тварюки-чоловіка…
Ну, з цим якось з горем пополам розібрався, хай живе професорське “Ісус Христос - Жінка!” і його, Антонове, кострубате “Християнство - жіноча релігія”. Щоправда, залишилася ще одна неув’язка…
- Мартіне, можливо, я й погодився б з твоїм причинно-наслідковим матріархатом, - перехопив спітнілого професора Антон, щойно той повернувся до своєї розкладачки. - Та який стосунок до християнства має індуїстсько-буддистська реінкарнація?
- Свого часу я також ставив собі це запитання, допоки не дослідив історію вселенського Константинопольського Собору 533 року нашої ери, - загримів з кутка прокуратор острова місячного каменя. - Чого вартує його декрет! Одним розчерком пера імператора Юстиніана було назавжди відкинуте наріжне знання Христа про перевтілення душ за законами карми й реінкарнації. І, знаєш, Ентоні, хто намовив його на цей крок?
- Шерше ля фам, - шукайте жінку, - навмання бовкнув Антон.
- Цього разу ти не помилився. Дружина Юстиніана була страшенно амбіційною, маніакально гордою дочкою охоронника візантійського амфітеатру. Вона розпочала свій стрімкий злет до управління імперією як куртизанка. А ставши імператрицею, взялася несамовито зачищати територію. Наказала допитати і стратити 500 своїх колишніх колежанок-повій, щоб остаточно стерти пам’ять про своє сумнівне минуле і таким чином зміцнити імідж. Боячись наслідків жахливого злочину, використала увесь свій вплив на чоловіка, щоб прибрати ще одного незручного “суддю” - знання про карми та цикли реінкарнації. Тоді вважалося: усе, що піддане анафемі “божественним наказом” імператора, - несправжнє, значить, кінці у воду. Що і зробив Кон станти но польський Собор під головуванням Юстиніана.
- Значить, до риття ям на дорогах Істини, як і занечищення її величності Жінки загалом доклалися і жіночі руки?
- Бо дуже хотіли бути схожими на чоловіків, грати за їх переконливими правилами, - Мартін закурив чергову порцію “Джакаранти”. - Утім, через десять років первинне вчення про енер - гетичну єдність Бога, Природи й істоти, необхідність вивільнення від карми, досягнення досконалості тощо було вдруге оголошене єрессю вже без впливів жінки, на ще одному корпоративному зібранні. Дослідники стверджують, що обидва Собори були нелегітимними, вето імператора - одноосібним.
- Такі собі “напрочуд ефективні нейролінгвістичні технології”, - підхопив Антон своє рідне знамено. - Кожен свідомо втрачає розум поодинці, по-своєму, а божеволіє підсвідомо й уже однаково разом з усіма. Спіралями сансари до безкінечності, щораз гірше…
- Одні відверто переінакшували Слово на свою користь, іншим дуже нетерпілося донести його беззаперечно й відразу, - трохи стих Мартін. - Звели все до кіночудес, неминучої кари, мук розп’яття і чарівності воскресіння - того, що засвоювалося простіше, швид ше й переконливіше.
Як підсумок - перетворили другорядне в основне, формальне - у реальне.
- Формальна логіка бюрократії… Даруй, Мартіне, - взявся заспокоювати розпашілого професора Антон. -При цьому так підмиває сісти комусь на шию, скинути хоча б дещицю не комфортного тягаря. Ну, наприклад, на Творця. Одного разу він усе-таки зробив те, за що я йому вдячний, - дав енергію, життя, але ж особисто я його про це ніколи не просив!
Антон очікував, що масон Лютер відшмагає “бурсака”, на цей раз - за невдячність і нестримне бажання піддати іронії, скепсису “усе, що загрожує власній некондиційній шкурі”. Та професор досить швидко, вже якимись іншими нитками зумів поєднати святе і грішне.
- Недосконала природа (вона тільки вчиться) виробляє людські організми, мов наші сучасні телефабрики - естрадних зірок. Звичайно, копія все таки близька до плану Вищого Розуму. І образу Універсальної Боголюдини - справді досконалого любимого безсмертного витвору самого Творця. “Взірець-Еталон” ніколи не виганявся з “раю” -
Любов не здатна на зло, помсту - навіть заради прозріння і “повернення блудного сина”. Живе, як і раніше в Божому Світлі, і посміхається, бо баче згори тінь на землі й відображення у воді, - свою тінь і свій образ.
- Красиво й майже за легендою про Нарциса…
- Отак закохався у своє відображення і суверенний Універсум. Хитра природа (чого не скористатися нагодою!) ввібрала ту енергію-любов, якою окутує, огортає Людина своїх земних двійників, - і злилися вони! Що буде, то і буде! Душа й земне тіло, Життя, Світло, Слово і смертний будівельний матеріал, реальність, темнота ілюзій…
Сонце сідало в океан. Словесні потоки енергії, які вібрували в хатинці з розкладачки професора, “окутали-огорнули” й Антона. “Ще трохи - і маріхуана…”. Ну, не міг він після двох десятків років суцільного “вислуховування” сотень різних людей - цікавих і нецікавих, розумних і дурних, щирих і брехунів - нормально переварювати довгі монологи! Включалася якась професійна система самозахисту. Перевантаження - очі солов’їли, у вухах гуло, у голові роїлося. Старіємо… Останнім часом спасав лише диктофон і прямий прискіпливий погляд в очі співбесідникові. А що робити, коли інтерв’юер не сидить навпроти, а лежить на розкладачці в темному кутку? -…і сім земних людей, перших сім рас також постали андрогінами, жінкою-чоловіком одночасно, - закінчував міні-лекцію професор. - Хоч і недосконалі копії, однак головне Природа не могла не повторити! “Ну, от, - знову щось пропустив мимо вух.
Значить, навіть комар досконаліший, бо був створений раніше людини на мільйони років! Творець не має до нашого тіла ніякого стосунку? Віддзеркалена духовна енергія, “тіло Абсолюта” - дісталися випадково. Богочоловік, Адам, його похідне - Єва… Скоріш, це - пропагандистська витівка жреців періоду первинного накопичення патріархату. Більшість дохристиянських зображень Божества мають у собі риси і жіночого, і чоловічого начал, єдності Інь-Янь. Прамати-батько всіх нас - андроген!”.
