Смерть бере відпустку - Сарамаго Жозе
Усе чи, уточнімо, майже все відбулося саме так, як передбачав міністр. Точнісінько о заповідженій годині, ані хвилиною раніше, ані хвилиною пізніше, посланець злочинного угруповання, яке називає себе махвією, зателефонував, щоб почути відповідь міністерства. Керівник секретаріату заслужив на високу оцінку за виконання поставленого перед ним завдання, він говорив твердо й ясно, переконливо в ключовому питанні щодо подальшої присутности дозорців, але знезавданених, і мав приємність почути й негайно переказати вищій інстанції найзадовільнішу відповідь, можливу в виниклій ситуації, а саме, що інакший підхід, засуґерований урядом, буде уважно розглянутий і через двадцять годин буде зроблений ще один телефонний дзвінок. Так воно й сталося. Розгляд привів до висновку, що на урядову пропозицію можна було б погодитися, тільки за умови, що знезавданені будуть лише ті дозорці, які зберегли вірність урядові, або ж, кажучи навпростець, ті, кого махфія не змогла переконати працювати на нового господаря, тобто на себе саму. Спробуймо збагнути позицію злочинців. Утягнувшись у складну й довготривалу операцію вседержавного масштабу, вони мусили спрямувати значну частину своїх найдосвідченіших людей на відвідини тих родин, які в принципі могли б схилитися до вічної розлуки зі своїми дорогими близькими, милосердно рятуючи їх від зайвих, та до всього ще й вічних, страждань, а отже, цілком зрозуміло, що їм найраціональніше було скористатися, в міру можливостей, з послуг велетенської мережі інформаторів, уже створеної урядом, для чого застосовано їхні улюблені засоби, підкуп, хабарі та застрашення. Саме об цей камінь, несподівано кинутий посеред дороги, спіткнулася стратегія міністра внутрішніх справ, з неабиякою ганьбою для держави й уряду. Опинившися між молотом і ковадлом, між сціллою і харібдою, між києм і нагаєм, той побіг до прем’єр-міністра по пораду, що` тепер робити з цим несподівано зав’язаним гордієвим вузлом. Найгірше було те, що справа встигла зайти задалеко й вороття вже не було. Голові уряду, дарма що досвідченішому від міністра внутрішніх справ, не спало на думку нічого ліпшого, ніж запропонувати нові перемовини й установити щось на кшталт квот, як-от не більше за приблизно двадцять п’ять відсотків від загальної кількости дозорців для можливої співпраці з іншою стороною. Керівникові секретаріату знову випала місія переказати вже знетерпеливленому співрозмовникові компромісну платформу, на якій голова уряду та міністр внутрішніх справ, загнані в кут власним прагненням плекати надії, вважали за можливе нарешті досягти схвалення угоди. Без підписів, бо ж ішлося про угоду джентльменську, для якої вистачає дати слово чести, без потреби, як нам це тлумачить словник, в офіційному оформленні. То був вияв цілковитої необізнаности зі збоченим і зловмисним способом розумування махвії. По-перше, вони не визначили терміну для відповіді, через що горопашний міністр внутрішніх справ сидів як на ножах, уже змирившися з думкою, що доведеться писати заяву про відставку. По-друге, коли вони за кілька днів все ж завдали собі труду зателефонувати, то всього-навсього сповістили, що до висновку про прийнятність чи неприйнятність запропонованого їм компромісу вони ще не прийшли, й водночас, ніби знехотя, скористалися з нагоди, щоб повідомити про власну цілковиту непричетність до того сумного факту, що напередодні знайдено ще чотирьох постраждалих дозорців у дуже тяжкому стані. По-третє, позаяк жодне чекання не триває без кінця, чи вже гарного, чи поганого, врешті-решт загальнонаціональний провід махвії через керівника секретаріату та вищої інстанції над ним передав урядові відповідь, що складалася з двох пунктів, а саме, пункт а), що квота має становити не двадцять п’ять відсотків, а тридцять п’ять, і пункт б), що їхня організація, коли тільки в неї виникатиме відповідна потреба, без усяких попередніх консультацій з властями й поготів без їхньої санкції, вимагає для себе права переводити дозорців, які з нею співпрацюють, на місце дозорців знезавданених, із тим, що ці останні, само собою зрозуміло, заступатимуть на місця переведених колеґ. Вибір був або, або. Ви бачите якусь можливість уникнути цієї дилеми, запитав керівник уряду міністра внутрішніх справ, Я не думаю, що вона взагалі існує, пане, якщо ми відмовимося, то отримуватимемо, ймовірно, щодня по чотири нових дозорці, непридатних для служби та для життя, якщо погодимося, то опинимося в руках цієї зграї на не знати як довго, Назавжди, або принаймні, допоки будуть родини, охочі позбутися за всяку ціну наявного в домі тягаря, Ваші слова навернули мене на одну думку, Чи я маю з того радіти, Я завжди робив усе, що було в моїх силах, пане прем’єр-міністре, і якщо я теж став тягарем, хай іншого типу, то вистачить одного-єдиного вашого слова, Шкварте й не будьте таким діткливим, цього ще бракувало, Я гадаю, пане прем’єр-міністре, що ми маємо справу з очевидним прикладом зв’язку між пропонуванням і попитом, І до чого це тут, ми ж говоримо про людей, яким сьогодні більше нема як померти, Як у класичному запитанні, що з’явилося раніше, курка чи яйце, не завжди буває можливо визначити, чи попит передував пропонуванню, чи, навпаки, пропонування породило попит, Я доходжу висновку, що не було б політичною помилкою перевести вас з одного міністерського крісла в інше, зі внутрішніх справ на економіку, Вони не дуже між собою різняться, пане прем’єр-міністре, як у внутрішніх справах є своя економіка, так само в економіці є свої внутрішні справи, це, так би мовити, сполучені посудини, Не відволікайтеся, кажіть, що вам спало на думку, Якби ота перша родина не здогадалася, що розв’язання проблеми може знайтися по той бік кордону, то наша сьогоднішня ситуація, цілком імовірно, виглядала б інакше, якби потім численні інші родини не пішли її слідами, то не вийшла б на сцену і махвія з її прагненням на цьому заробити, бо не було б на чому заробляти, Теоретично воно так і є, хоча, як ми знаємо, вони вміють і з каменя витиснути воду, якої там нема, щоб потім за неї дерти як за рідного батька, але й надалі не розумію, до чого ви собі додумалися, Усе просто, пане прем’єр-міністре, Якби ж то, Якщо коротко, то треба перегатити потік пропонування, І як цього можна досягти, Переконуючи родини, в ім’я священних принципів гуманности, любови до ближнього та солідарности, залишати безнадійних хворих удома, І яким чином ви сподіваєтеся здійснити це диво, Я поставив би на широку рекламну кампанію в усіх засобах масової комунікації, пресі, телебаченні, радіо, включно з вуличними ходами, просвітницькими акціями, поширенням брошур і наліпок, театральними виставами на вулиці й у приміщенні, кінофільмами, особливо сентиментальними драмами та мультиками, на кампанію, що доводила б до сліз, примушувала б розкаятися родичів, які забули про свої обов’язки та повинності, зміцнювала б солідарність, самопожертву та співчування, я певен, що за дуже короткий час гріховні родини усвідомлять невибачну жорстокість своєї теперішньої поведінки й повернуться до вищих ідеалів, які ще донедавна становили непохитний підмурок їхнього життя, Мої сумніви ростуть з кожною хвилиною, тепер я замислююся, чи не варт перекинути вас радше на культуру або на віросповідання, до чого ви, здається мені, теж маєте покликання, Або ж іще, пане прем’єр-міністре, можна об’єднати функції всіх цих трьох міністерств в одному, І тоді вже заокруглити їх економікою, Еге ж, з огляду на сполученість посудин, А от на що ви зовсім не надаєтеся, дорогенький, то це на пропаґанду, бо ця ваша ідея повернути родини до отари чутливих душ засобами рекламної кампанії геть безглузда, Чому, пане прем’єр-міністре, Бо насправді від таких кампаній виграю`ть тільки ті, хто на них заробляє, Ми вже провели не одну, Еге ж, і результати цього відомі, а крім того, вертаючись до нашого питання, якби навіть ота ваша кампанія виявилася результативною, це сталося б не за день і не за два, мені ж треба щось вирішити вже зараз, Я чекаю на ваші накази, пане прем’єр-міністре. Голова уряду стомлено всміхнувся, Усе це смішно й безглуздо, сказав він, ми цілком здаємо собі справу з того, що вибору немає та що зроблені нами пропозиції нічого не принесли, крім погіршення ситуації, І в такій ситуації, І в такій ситуації, якщо ми не хочемо щодня мати на сумлінні чергових чотирьох дозорців, забитих кийками практично до смерти, в нас не лишається іншого шляху, крім як погодитися на висунуті нам умови, Ми могли б запустити миттєву поліційну операцію, зробити блискавичні арешти, посадити кількадесят членів махвії, можливо, тоді вони відступлять, Єдиний спосіб знищити дракона це відтяти йому голову, стригти йому пазурі нічого не дасть, Щось та дало б, Чотири дозорці щодня, затямте собі, пане міністре внутрішніх справ, чотири дозорці щодня, краще вже визнати, що ми зв’язані по руках і ногах, Опозиція накинеться на нас щосили, звинуватить у тому, що ми продали країну махвії, Не країну, вони скажуть батьківщину, Тим більше, Сподіваймося на бажання церкви нам допомогти, гадаю, вона дослу´хається до тих доводів, що ми, крім постачання дрібки корисних померлих, ухвалили це рішення заради порятунку життів, Уже нема мови про порятунок життів, пане прем’єр-міністре, це було раніше, Ваша правда, треба буде вигадати новий вислів. На хвильку запала тиша. Відтак голова уряду промовив, Кінчаймо з цим, віддайте потрібні вказівки керівникові секретаріату й починайте працювати над планом знезавданення, іще нам треба знати, як махвія собі мислить територіальний розподіл двадцяти п’яти відсотків дозорців у межах виділеної квоти, Тридцяти п’яти відсотків, пане прем’єр-міністре, Я не дякую вам за нагадування про те, що наша поразка ще гірша, ніж початково очікувалося, Сьогодні сумний день, Якби родини чотирьох наступних дозорців знали, що` тут відбувається, вони назвали б це інакше, А так нам доведеться змиритися з думкою, що завтра ці четверо дозорців можуть працювати вже на махвію, Таке воно життя, мій дорогий очільнику міністерства сполучених посудин, Внутрішніх справ, пане прем’єр-міністре, внутрішніх справ, То є центральне коліно.
