Павел Скоропадский - Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918
За часів Директорії входив у «ліву» опозицію стосовно С. Петлюри, шукав шляхи угоди з радянською владою.
144
28 квітня 1918 р. до залу засідань Центральної Ради брутально вдерся німецький підрозділ і заарештував керуючого Міністерством закордонних справ Любинського та директора департаменту Міністерства внутрішніх справ Гаєвського. Членів Центральної Ради обшукали, намагаючись знайти зброю.
145
Ідеться про Українську федеративно-демократичну партію (УФДП), створену в Києві 1918 р. Проіснувавши кілька місяців, вона не відіграла істотної політичної ролі. До оргкомітету входили В. П. Науменко, І. Лучицький, Г. Квітконський, Є. Кивлицький. Партія відстоювала перспективність федерації України з Росією, пріоритет загальнолюдських цінностей над національними тощо.
146
Науменко Володимир Павлович (1852–1919) — філолог, історик літератури, педагог, журналіст, громадський діяч. У 1873–1903 рр. викладав російську мову і словесність у київських 2-й чоловічій та Міністерській і Фундуклсївській жіночих гімназіях. Колегії Павла Ґалаґана, Київському Володимирському Кадетському корпусі.
З 1905 до 1914 р. — директор приватних гімназій.
У 1890–1907 рр. — редактор «Киевской старіни». Член товариства «Стара громада». Під час Першої світової війни — голова Українського наукового товариства. Член Української федеративно-демократичної партії.
З березня 1917 р. — заступник голови Центральної Ради; помічник попечителя, попечитель Київського шкільного округу. Відстоюючи поступовість українізації навчання, конфліктував з Генеральним Секретаріатом і вийшов у відставку.
У 1918 р. — член ради Міністерства народної освіти, а з 15 листопада до 14 грудня — міністр народної освіти Української Держави.
Будучи науковим співробітником ВУАН, заарештований і страчений ВУЧК як «бувший міністр гетьманський».
147
Дашкевич-Горбацький Волфислав — військовослужбовець, педагог. Генерального штабу генерал-майор російської служби. Викладав тактику в Пажеському корпусі. Під час Першої світової війни командував полком, потім 24-ю піхотною дивізією. Активний учасник гетьманського перевороту і його фактичний керівник. У квітні — липні 1918 р. — начальник особистого Штабу Гетьмана. В жовтні — голова надзвичайної місії Української Держави до Румунії.
148
Палтов Олександр Олександрович — державний діяч. Камергер, директор канцелярії міністра шляхів сполучення, під час Першої світопоі війни — юрисконсульт управління Галицько-Буковинської залізниці.
Активний діяч «Української народної громади». Автор проекту «Грамоти до всього українського народу» і «Законів про тимчасовий державний устрій України».
Державний радник у гетьманському кабінеті, довірена особа гетьмана і керівник його канцелярії.
З 3 травня до початку листопада 1918 р. — товариш міністра закордонних справ Української Держави. Був відомий пронімецькою орієнтацією.
149
Мається на увазі Значко-Боровський А.Л, — член узгоджувальної комісії ца хліборобському конгресі в квітні 1918 p., керуючий справами Союзу хліборобів. Евакуювався з білогвардійцями; помер від тифу.
150
Вишневський Олександр Андрійович — поміщик з Київщини, діяч Київського губернського земства, голова Союзу земельних власників. У квітні 1918 р. — голова Спілки дрібних землевласників України. У кабінеті Ф. А. Лизогуба — товариш міністра внутрішніх справ.
151
Тіло митрополита Київського Володимира було знайдене неподалік Києво-Печерської лаври після здобуття міста більшовицькими військами М. Муравйова 26 січня 1918 р. і страшної вакханалії самосудів, розв'язаної «завойовниками». Після цього Київською єпархією керував єпископ Чигиринський Никодим.
152
Гетьман звернувся до учасників з'їзду з такою промовою: «Панове! Я дякую вам за те, що ви довірили мені власть, і задля власної користі беру на себе тягар тимчасової влади. Ви самі знаєте, що всюди шириться анархія і що тільки тверда влада може завести лад. На вас, хлібороби, і нестатечних кругах населення буду спиратися і молю Бога, щоб дав нам сили й твердості врятувати Україну» (Дорошенко Д.І. Історія України 1917–1923 pp. — Ужгород, 1930.-Т. 2-С. 37).
153
Січові Стрільці дістали наказ командування набути бойової готовності і вступати в бій лише якщо їх атакують. Дві піших сотні і скорострільна сотня (12 кулеметів) були висунуті для оборони будинку Центральної Ради. Скорострільна сотня рухалася Софіївською площею саме під час молебня; її командир, сотник Ф. Черник вагався, чи не заарештувати гетьмана і його прибічників, але виконав попередній наказ.
154
Двое (за іншими даними — трое) офіцерів-гетьманців загинули, обстрілявши скорострільну сотню Січових Стрільців на Бібіковському бульварі (убивши одного стрільця, кількох поранивши). Близько 40 гетьманців були заарештовані патрулями січовиків на вулицях, що прилягали до приміщення Ради. Наприкінці дня мала місце перестрілка захисників приміщення Ради з гетьманцями, які вели вогонь з навколишніх будинків. При цьому січовики обстріляли й німецький підрозділ на Фундуклеївській вулиці, австрійський автомобіль. Опівночі з 29 на 30 квітня на пропозицію німецького командування стрілецькі сотні (а разом з ними — Президент УНР М. С. Грушевський) відійшли з Центру міста в Луцькі казарми, після чого казарма Січових Стрільців на Терещенківській вулиці й будівля Ради були зайняті гетьманськими загонами.
155
Засідання Центральної Ради 29 квітня було перерване звісткою про державний переворот. Члени Центральної Ради розійшлися. М. Грушевський перебував у казармах Січових Стрільців. Згодом були заарештовані О. Жуковський та П. Багацький.
156
Правильно: Коновалець Євген (1891–1938) — військовий і політичний діяч.
Навчався у Львівському університеті, активно працював в «Академічній громаді», «Просвіті», Студентському союзі. Представляв студентську молодь в ЦК Української національно-демократичної партії. 1910 р. був під судом за участь у боротьбі за створення українського університету., Під час Першої світнної війни — лейтенант австро-угорської служби. Служив у 19-му полку ландверу, паприкінці квітня 1915 р. потрапив у російський полой.
