Бентежна кров - Галбрейт Роберт

Робін розвернулася до чайника. Закоркована пляшка горілки так і стояла біля раковини. Коли погляд Робін упав на неї, згадалася ідея, яка спала їй на думку в суботу,— а тоді Моррис її схопив. Поставивши перед секретаркою її каву, Робін понесла своє горня і книжку, яку дістала з сумки, до кабінету. Пат гукнула услід:

— Мені оновити графіки, чи ти сама?

— Я зроблю,— озвалася Робін і зачинила двері, а потім подзвонила Страйкові.

— Доброго ранку,— привітався він, швидко взявши слухавку.

— Привіт. Я тобі забула сказати, що надумала в суботу.

— Кажи.

— Щодо Глорії Конті. Чому вона блювала у ванній на барбекю у Марго, якщо Оукден не підливав горілку в пунш?

— Бо він брехло і насправді підливав? — припустив Страйк. Він ішов тим самим майданом в Ізлінгтоні, де Робін стояла вахту в п’ятницю, але просто зараз спинився і шукав цигарки, дивлячись на огороджений сад, нині безлюдний. Клумби, густо порослі фіолетовими братками, здавалися оксамитовими плащами, розкладеними на мокрій траві.

— А може, вона була вагітна? — сказала Робін.

— Я думав,— сказав Страйк, підкуривши цигарку,— що таке буває тільки вранці, хіба ні?..

Щойно він це сказав, як Страйкові згадалася вагітна дружина давнього друга з армії, яку забрали до лікарні, бо вона блювала цілодобово.

— Коли моя кузина була вагітна, вона блювала в будь-який час,— сказала Робін.— Не терпіла деяких запахів. А Глорія взагалі була на барбекю.

— Точно,— погодився Страйк і раптом згадав дивне враження, яке в нього виникло під час розмови з сестрами Бейліс. Теорія Робін здавалася вірогіднішою, ніж його власна; і якщо Робін має рацію, то його здогад блякне.

— Отже,— сказав він,— ти гадаєш, що то Глорія...

— ...робила аборт у клініці на Брайд-стріт? Так,— відповіла Робін.— А Марго допомогла їй усе влаштувати. Айрін казала, що Глорія багато часу проводила у Марго в кабінеті, пам’ятаєш? Лишивши її саму в реєстратурі?

Кущ бузку в саду пахнув так сильно, що Страйк відчував аромат навіть крізь цигарковий дим.

— Гадаю, ти можеш мати рацію,— повільно сказав Страйк.

— Я також думаю, що це пояснює, чому...

— Чому Глорія не хоче з нами розмовляти?

— Так. Це травматичний спогад, а ще, можливо, її чоловік не в курсі цієї історії,— відповіла Робін.— Де ти зараз?

— В Ізлінгтоні,— відповів Страйк.— Спробую зробити підхід до Гнійного Риччі.

— Що? — сполохалася Робін.

— Я думав про це цілі вихідні,— сказав Страйк, який, на відміну від Робін, не відпочивав, а стежив за Мутним і бойфрендом міс Джоне.— Минуло майже десять місяців з наших дванадцятьох, а ми досі нічого не маємо. Якщо в нього деменція, то шансів нуль, але як знати — може, я з нього щось добуду. Може, він,— додав Страйк,— навіть радий буде згадати старі добрі часи...

— А якщо дізнаються його сини?

— Він не говорить — чи говорить мало. Я ставлю на те, що він не зможе їм розповісти про мій візит. Слухай,— мовив Страйк, не поспішаючи класти слухавку, бо хотів докурити й міг у цей час поговорити з Робін,— я точно тобі кажу, Бетті Фуллер вважає, що Марго вбив він. Так само думав і Тюдор Аторн; він це казав небожу. А вони обоє були в курсі місцевих пліток і новин криміналу.

Я все думав про те, що сказав Шпеник, коли я розповів йому про зникнення Марго. «Професіонали працювали». Якщо подивитися на це об’єктивно,— додав Страйк, у якого лишився останній сантиметр цигарки,— справді здається майже неможливим, що вона зникла абсолютно безслідно... хіба що тільки це зробив досвідчений спеціаліст.

— Крід мав удосталь досвіду,— тихо сказала Робін.

— Знаєш, що я робив учора ввечері? — спитав Страйк, ігноруючи це зауваження.— Шукав у інтернеті метрику Кари Вулфсон.

— Навіщо? А,— здогадалася Робін, і Страйк почув, що вона усміхнулася,— знак Зодіаку?

— Так. Знаю, що це порушує правило можливості перед мотивом,— додав він, не даючи Робін про це нагадати,— але мені спало на думку, що хтось міг розповісти Марго про вбивство Кари. Лікарі багато знають, правда? Бувають у різних людей, чують конфіденційні речі. Вони — ніби священики. Знають чужі таємниці.

— Ти дивився, чи Кара не Скорпіон,— сказала Робін. Це було твердження, не питання.

— Саме так. І думав, чи не прийшов Риччі на ту вечірку, щоб сказати своїм гевалам, котра жінка їм потрібна.

— І?

— Що «і»?

— Була Кара Скорпіоном?

— Ні. Вона Тілець — сімнадцяте травня.

Страйк почув, що Робін гортає сторінки.

— Тоді за Шмідтом вона має бути...— Робін на мить замовкла,— Китом, тобто Цетусом.

— Гм,— сказав Страйк, який саме закурив.— Що ж, побажай мені удачі. Я іду туди.

— Удачі...

— Корморан Страйк! — гукнув радісний голос у нього за спиною.

Страйк поклав слухавку, а до нього саме підійшла усміхнена чорношкіра жінка в кремовому плащі.

— Ти мене не пам’ятаєш, так? — спитала вона.— Селлі-Оук. Я...

— Марджорі! — згадав Страйк.— Марджорі, фізіотерапевт. Як ти? Що ти тут робиш?

— Трохи підпрацьовую в будинку для літніх далі по вулиці! — сказала Марджорі.— А ти тепер знаменитість...

«Чорт».

Страйк здихався Марджорі тільки за двадцять п’ять хвилин.

— ...отака фігня,— пізніше сказав він Робін у офісі.— Я прикинувся, що прийшов у той район до бухгалтера, але якщо вона працює у Святому Петрі, шансів пробратися туди до Риччі я не маю.

— Ти не маєш, а от...

— Я ж тобі сказав,— різко урвав її Страйк. Розбите обличчя Робін слугувало наочним застереженням проти необачності й ігноруванням можливих наслідків.— Ти і близько до нього не підійдеш.

— На лінії міс Джоне! — гукнула Пат з приймальні.

— З’єднай зі мною! — гукнула у відповідь Робін, а Страйк безгучно їй подякував.

Робін говорила з міс Джоне, одночасно виправляючи графік у себе на комп’ютері; зважаючи на те, що вона стежити не могла, а Морриса вигнали, це було те ще рівняння. Наступні сорок хвилин вона тільки гмикала й підтакувала, коли міс Джоне робила паузу, щоб вдихнути. Робін здогадувалася, що клієнтка просто хоче повисіти на лінії і дочекатися, поки до офісу повернеться Страйк. Урешті-решт Робін її позбулася, прикинувшись, ніби Пат переказує, що Страйк не прийде до кінця дня.

Оце єдиний раз, подумала Робін, коли вона сьогодні збрехала. Страйк і Пат у приймальні обговорювали витрати Барклея. Страйк чудово умів уникати обіцянок, якщо не хотів їх давати,— тож міг би й помітити, що Робін не обіцяла йому триматися подалі від Гнійного Риччі.

61

У перший тиждень червня в «Метро» з’явилася анонімна замітка про візит Страйка до «Американського бару» в той вечір, коли його батько влаштовував вечірку.

Який знаменитий син знаменитого батька вирішив не ходити на свято до свого старого, а сам улаштував бійку в барі за п’ятсот метрів від вечірки? Наші шпигуни повідомляють, що удар був сильний і «Нестримний» — вірна асистентка на ногах не встояла. Батько й син б’ються за увагу? Цей раунд лишається за батьком.

«Нестримний» — назва одного з альбомів Джонні Рокбі, тож мало хто не зрозумів би, про яких сина й батька йдеться. До Страйка в офіс подзвонило кілька журналістів, але оскільки ні він, ні Рокбі не побажали коментувати, історія вичерпалася за браком подробиць.

— Могло бути гірше,— тільки й сказав Страйк.— Жодних фото, ні слова про Бамборо. Схоже, ми відстрашили Оукдена від ідеї продати історію про нас.

Трохи ніяковіючи, Робін потай погортала на телефоні фотографії з вечірки Джонні Рокбі, поки стежила за бойфрендом міс Джоне під її будинком. Гості Рокбі — зірки Голлівуду й рок-н-ролу — всі прийшли у вбранні в стилі вісімнадцятого століття. Серед світлин знаменитостей Робін трапилося одне-єдине фото Рокбі в оточенні шістьох із сімох його дорослих дітей. Робін упізнала Ала, який усміхався з-під напудреної перуки набакир. Уявити там Страйка, ще й убраного в парчу та з мушками на обличчі, було важче, ніж уявити його на пілоні.