Брати Капранови - Розмір має значення
Треба було шукати інші варіанти. І щойно я це вирішив, як просто на виході з офісного центру ніс до носа зіштовхнувся з ким би ви думали? Правильно, з моїм господарем.
- Яка неожиданна зустріч! Я тут якраз гуляю мимо…
- Пане Юхиме, - сухо сказав я, - не клейте дурня. Знаю я вашу «неожиданну зустріч».
Мої слова не викликали у співрозмовника навіть найменшого збентеження.
- Ну нащо оце ваше «пане Юхиме»? Давайте просто, Фіма. Мене так всі називають.
- Добре, - трошки дивно було називати «просто Фімою» старшого чоловіка, але в кожного свої традиції. В Академії УГС ми проходили спеціальний гіпнотичний курс національної терпимості. - Але скажіть, будь ласка, навіщо ви за мною ходите?
- Виключно щоб допомогти. Моя бабуня казала: «Аз а нар гейт ин марк, фрейєн зих ді сохрім» [5]. Це означає, що недосвідчена людина може наробити помилок. Ви ж не знаєте нашого міста, наших обичаїв, а робите таку важливу справу…
- Яку важливу справу? - я спробував зазирнути в самісіньку глибину Фіминих очей.
- А яку ви справу робите? Він мене питає! Якщо ви не знаєте, яку справу робите, то нащо прилітати із самого Києва?
Глибини в його очах не було, а була лише зелена каламуть і хмара зайвих слів.
- І в який, цікаво, спосіб ви зібралися мені допомагати?
- А як вам треба?
Зрозуміло. Якщо я не вигадаю для старого якусь справу, він так і ходитиме за мною - це читалося з виразу обличчя, постави фігури і навіть з малюнку зморшок навколо виразних єврейських очей. Я на хвилину зосередився, а потім довірливо взяв співрозмовника під руку.
- Послухайте, Фімо! Мені дуже потрібна ваша допомога. Я готовий обговорити всі умови, ви не будете розчаровані.
Фіма засяяв.
- Оце вже ділова розмова! Ви так швидко виходили з цього будинку, що, клянуся здоров’ям моєї тещі, допомога не буде зайвою. Ви мені повірте, я знаю дуже багато людей у цьому місті.
- І Ліона Родимчика знаєте? - я іронічно зламав брову.
- Як ви говорите? Родимчика? Родимчика не знаю. А до якої він ходить синагоги?
Я розвів руками.
- Так я ж можу узнать.
- Можете?
Фіма з ентузіазмом закивав.
- Не тільки те, до якої він ходить синагоги, а навіть те, що їв сьогодні на обід.
Непогано. Настав час перевірити легенду, складену для мене в Києві. Я надав своєму обличчю вираз максимальної конспірації.
- Моя компанія хоче укласти прямі договори з його компанією «Кремл Ентерпрайзес». Сьогодні ми купуємо їхню продукцію через поляків, які просто перепаковують крам, а беруть тридцять відсотків зверху. І це лише тому, що розкрутили свою торгову марку. Ви мене розумієте?
Фіма жваво закивав.
- Ви хочете прокинути поляків. Розумію.
Я образився:
- Не «прокинути», а вивести на ринок свій бренд. А для цього нам треба відтворити весь ланцюжок постачання. Нова торгова марка - це великі вкладення. Але я маю повноваження платити комісійні. Два відсотки з оберту. Це тим, хто допоможе мені налагодити постачання. Тобто вам, Фіма. І тим, хто буде працювати з нами.
Мій господар жваво підстрибнув зі стільця:
- Повірте, що вам ніхто більше не нужен. А два відсотки, ізвіняюсь, це багато чи мало?
- Сьогодні ми продаємо на дев’яносто мільйонів шекелів за рік.
Фіма заворушив губами:
- Хороша цифра. Тільки откуда я тут в Ізраїлі узнаю, скільки ви продали там, в своїй Україні.
Я вирячив очі.
- Тобто як це, «откуда»? Зі звітності. Це ж офіційні дані!
- Ой, знаю я, по чім коштують офіційні дані, тим більше з вашої країни. Я ж не перший день живу на світі. Давайте чотири відсотки від вивезеного з Ізраїлю.
- Три, - уперто сказав я. - І з тримісячним відтермінуванням платежу. Кращих умов не буде.
- Ви хочете, щоб я помер з голоду! Ну добре, я згоден. П’ятнадцять процентов аванс.
Якби не задекларована дружина-єврейка, я б давно вже припинив цей порожній торг.
- Авансу не буде. Тримісячна відстрочка, і все.
Фіма пошкрябав підборіддя.
- Скоро я все буду знати. Завтра шабат. Я побалакаю зо всємі, кого не зміг знайти сьогодні. Навіть найгірший єврей в Ізраїлі у шабат піде до синагоги.
- Тільки всі до різних, - уїдливо зауважив я. - А до чого тут синагога?
У відповідь я отримав погляд, яким, напевно, обдаровують недоумкуватих учнів у хедері.
- Юначе, як партнеру, а тепер ми партнери, да? - я підкреслено серйозно кивнув. - Так от, як партнеру скажу, що ви не через ті двері заходите в наш дім. Так вас далі порогу не пустять. А бізнес - це інтимне дєло, за бізнес говорять у спальні. Ви коли сваталися до своєї дружини-єврейки, до кого першого пішли?
Я трошки розгубився, бо іще жодного разу не сватався.
- Ну як, до кого. До нареченої. У смислі, в родину.
Фіма урочисто підняв пальця вгору.
- От! До тате-маме. І уже потім «я тебе люблю» і все таке інше.
Що мені залишалося, крім як погодитися.
- А хто тате-маме в єврейського бізнесмена?
- Рабин?
- А їдише коп [6]! А сам питає, навіщо синагога. Ви все знаєте самі, треба тільки подумать. Ну, а хто іще?
Я почухав потилицю. Агент Мамай миттєво знайшов би відповідь на це питання, а от бізнесменові Мамаю виявляти зайву метикуватість було ризиковано.
- Ну, думайте. Хто годує бізнесмена, як їдише маме?
- Політика?
У відповідь я отримав зневажливий погляд.
- Ця меліха сама себе не прогодує. Я вам скажу, юначе, що всі наші біди від цієї політики. Тримайтесь від них подалі, і не будете мати половину своїх проблем.
Не так давно постраждалий від політичних катаклізмів агент Мамай як ніхто оцінив мудрість цієї поради. А бізнесмен Мамай тим часом продовжив гру в питання-відповіді.
- То, може, кадри?
- Ну не можна же бути таким тупим. Я звичайно, ізвіняюсь.
- Інформація?
Фіма тяжко зітхнув:
- Ваші діти, у них мама єврейка. Це будуть розумні діти. Може, спитаєте в них?
- Фінанси.
Мій співрозмовник засяяв від щастя.
- Правильно. Хто зараз працює на свої гроші? Тільки на чужі! Кожен бізнесмен бере кредит, і банкір для нього, самі понімаєте…
І як оце я одразу не зметикував?
- Ну і далі, щоб ви не мучились, скажу як рідному - бандити. Без бандита не буває бізнесмена. А великого бізнесмена - так два рази. Через кого, скажіть мені будь ласка, маленький бізнесмен росте-росте і стає середнім, а потім в один день перетворюється на великого? Тільки через бандита! Як так, спитаєте ви мене? І я вам скажу - таки так! Бандит знайомить бізнесмена з людьми. А як же! Хто ж іще вас підведе до банкіра, якщо не бандит? Бандита всі знають. Бо він уміє розмовляти з людьми. Мені вже повірте! А якщо бізнесмен став жирний, лінивий і не хоче більше працювати, бандит забирає у нього все, і той знову іде заробляти. Бандит весь час засовує руку у ваш дірявий бізнес і витягає найсмачніші шматки. Бо інакше це зробить не він, а хтось інший, ви розумієте, про що я говорю? А хто такий бандит, спитаєте ви? Гангстер? Терорист? Облиште, я не хочу чути за ці глупості! Бандит буває політик, буває співак, буває ніхто. «Мафія» - так про них говорять поцеваті італійці. Вони хочуть, щоби ми подумали, що бандити бувають тільки у них. А ми…
- Ну добре, а як щодо юристів? Хіба від них бізнесмен не залежить?
- А ви таки розумний гой! Юристи - да. Тільки як кажуть юристу? «Оформи так, щоб все було законно». Це вже не тате-маме, а прислуга. Ви ж не ідете просити руки дівчини до прислуги.
Цікаве визначення. Треба буде якось перевірити його в розмові з юристами.
Я ще раз пообіцяв новому компаньйону три відсотки з оберту, таким чином елегантно завершивши розмову, а потім усамітнився біля комунікаційного автомата і заслав до Києва терміновий запит - який банк та у яких обсягах кредитує фірму «Кремл Ентерпрайзес». Якщо вони там цього не знають, навіщо тоді взагалі потрібна агентурна мережа УГС?
Ранок зустрів мене приємною звісткою. Київ усе бачить. Київ усе знає. «Кремл Ентерпрайзес» тримає свої гроші, а відповідно, і кредитується в банку «Тель-Шахар». Ну, а коли знаєш, що шукаєш, знайти - це вже справа техніки.
Банк «Тель-Шахар» не крився від людей і мав сучасну інформаційну сторінку, покликану ближче познайомити відвідувача з місією, історією та успіхами цієї фінансової установи, а також створити сучасний образ в очах клієнта за допомогою портретів керівництва у неформальних обставинах. Все як велить остання мода на ринку зв’язків з громадськістю. Я мав змогу помилуватися намакіяженими обличчями президента банку, віце-президентів і навіть членів кредитної ради. Отже, хтось із них підтримує дуже тісні стосунки з «Кремлом». Тільки хто саме?
Учорашній візит до лігва пана Родимчика та інформація, отримана від Фіми, давали підстави для висновку - доведеться мати справу із добре організованою терористичною групою, що має тісні зв’язки з фінансовими, релігійними та кримінальними колами країни. А значить, без великої стрілянини тут не обійдеться. Принаймні я не пам’ятаю жодної антитерористичної операції, яка б не супроводжувалася силовими діями. Ну, до чого, до чого, а до силового варіанту я завжди готовий, як і будь-який агент УГС. І перша заповідь у такому випадку: збільшуй тиск на клієнта, намагайся вивести його з рівноваги. Далі вже само піде. Власне, вчора я так і зробив - спробував проломити кулаком двері супротивника, коли за спиною з’явився той хлопець. Випадковий перехожий, який голіруч відкриває чужий офіс! Навіть першокурсник Академії УГС розкусив би його за мить. Як він там сказав? «Шльома катається на лижвах». Елементарна перевірка - чи знаю я, як кличуть директора.
