Ірина Солодченко - Перекручена реальність
За півгодини до неї наблизилась біла фігура. Ігор присів поруч…
– Надивляйся на природу, бо у місті такого не побачиш. Всі кудись квапляться, поспішають. А куди поспішати? До смерті своєї – ось куди.
– Та так…Коли квапишся – швидше летить час, тобто саме життя.
– Ніколи нічого не треба чекати і щось квапити – воно саме прийде. І наше життя от так промайнуло… Не помітили, як попереду – старість.
Помовчав і міцніше пригорнув Ольгу до себе.
– Олько, Олько… Знаю про що ти думаєш… Якби ми тоді одружилися, то не мали б сьогодні такого чудового вечора… Набридли б одне одному до чортиків, і я б наразі сидів з іншою. А ти б мені уїлась як хрін.
Посміхнувшись, Ольга подумала: «Ще все попереду…». А вголос уїдливо сказала:
– Але ж я так і не довідалася, як це – бути дружиною. Хоча б рік в заміжжі побути, от тоді б і вирішила, що краще: бути обридлою, але законною дружиною і працювати десь в бібліотеці на пів-ставки або мати раз на життя романтичний вечір під місяцем.
– Я тобі одразу відповім: краще цей єдиний вечір під місяцем.
– Та звичайно… Роки самітності – за один вечір під місяцем…
– Та яке в тебе самотність? Ти просто не знаєш, що таке самотність і Бога тим гнівиш. У тебе навіть кота немає. А самотність – це купа котів, які заступають все інше. Самотність – це коли живуть не своїм життям, а особистим життям котів та собак. «Моя Мася загуляла й не знає кого обрати: Васька або Кузьму. Гуляє моя кицечка з обома, а ті її ревнують». Мій двоюрідний брат пішов колись жити до однієї жінки. І місяця не витримав… Каже, кожну ніч по йому коти лазили – драбинкою у кватирку, потім на стіл, зі стола на диван, де він спав. І добре б свої коти, а то – із усього села… І лізуть, і лізуть… І лізуть, і лізуть… І всі – до цієї Масі. Якось його терпець увірвався: «Вижени їх! Прийми ту драбинку!». А жіночка: «Ти що? Вони змерзнуть!». А на вулиці – жовтень місяць… «Та най хазяї за своїх котів турбуються!» – не витримав брат. А вона: «Хазяї цих котів – остання сволота: не пускають їх ночувати до хати, а змушують у клуні мишей ловити». З місяць він потерпів ці нічні котячі розборки за Масю з переходом у котячий клубок, а тоді і каже: «Або я, або коти». І жіночка обрала котів…
– Так і вона не самотня. Має котів й навіть є з чого обирати. Бачиш, дядька вигнала, а котів залишила…
3
… Суддя знов упірнула у своє крісло… Під час довгих засідань так зручно зануритися у протертий дерматин. Порушення, звичайно… В кіно судді сидять прямо, голову тримають високо. Та висиджувати годинами з піднятим підборіддям непросто: болить хребет, ниють м’язи шиї.. Що ж…Мантія та крісло з високою спинкою мусять навівати повагу до суду. Та яке благоговіння може викликати ця брудна стеля в патьоках та стертий лінолеум? На тлі цієї убогості поваги можна досягти лише справедливим суддівством. А для винесення правдивого рішення (щоб з ним погодилися обидві сторони) потрібен ретельний розгляд справи.
Нема чого казати: погані умови праці впливають і на незалежність суддів, яка за законом має бутизабезпеченою шляхом створення необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов, матеріальним і соціальним забезпеченням. Матеріальна незалежність судді – запорука його незалежності. Але в тому є і зворотній бік медалі. Візьмемо, наприклад, суд Заводського району. Євроремонт, до судді не проб'єшся, бо секретарки (справжні секретарки, а не секретарі суду) пильно охороняють своїх начальників. Диктофон там заборонені, а атмосфера у коридорах – напруженіша ніж деінде. На дверях охорона записує прізвище, ім'я по батькові кожного, хто переступає поріг і мету візиту. А апеляційний суд захлинається від скарг на суддів Заводського району. При тому їхній голова отримав звання «почесного судді» від самого Ющенка… А в нас, подумала суддя Дорош, голова із владою на «ви», ні з ким особисто не лигається, тому і стіни ці обдерті, а квартир майже не надають… Отака-то ціна відносної незалежності від влади.
Щодо нарадчої кімнати… Зроду-віку суддя Дорош її не мала, хоча за законом вона має примикати безпосередньо до залу судових засідань з боку процесуальної зони і мати окремий вхід із залу, розташований так, щоб під час пересування суддя не контактував з публікою. При нарадчій кімнаті мусить бути навіть санвузол, щоб судді (Боже збав!) не стикалися з учасниками процесу. Також у приміщенні суду повинні бути кімната для свідків, кімната для учасників процесу (адвокатів і прокурорів), хол для публіки… За кордоном палаци правосуддя – то монументальні будівлі, які видно здалеку. А в Україні не в кожного судді є Інтернет. А що то за суддя без законодавчої бази?
Та тут треба дякувати, що хоч перуки й рукавички не змушують носити…
– Прошу всіх сідати.. Сьогодні ми допитуємо експерта з психологічної експертизи. Назвіть, будь ласка, свої прізвище, ім'я та по батькові, де живете, коли народилися й де працюєте?
– Кравцова Майя Пилипівна, народилася 25 липня 1958 року, проживаю на вулиці Червоній, 18/1, працюю психологом, старшим судовим експертом.
– Скільки років працюєте експертом?
– Двадцять п'ять років.
– Майя Пилипівна, суд вам роз'яснює, що ви викликані в судове засідання як експерт по кримінальній справі за обвинуваченням Забарова Юрія Олександровича в навмисному вбивстві й незаконному носінні вогнепальної зброї. Суд вас попереджає про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, за дачу свідомо неправдивих свідчень. Це зрозуміло?
– Зрозуміло.
– Адвокат Куреник, прошу вас, ставте питання.
– Скільки часу ви досліджували підсудного?
– Два тижні.
– Чи дотриманий строк проведення експертизи?
– Так… Ми провадили комплексну психолого-психіатричну експертизу. Коли до нас надходить досліджуваний, ми ще не знаємо висновків психіатрів. Суміжні питання ми вирішуємо спільно, робимо висновки, які додаються до висновку.
– Які методики ви застосовували у своїй роботі?
– Ті, які вважали за потрібне. Регламентованих методик не існує.
– Особливості поведінки підекспертного в проблемних ситуаціях стосуються компетенції психолога чи психіатра?
– Зважаючи на предмет чого. Все залежить від конкретної людини й конкретних обставин. Під час спеціальної бесіди розглядаються питання чи не був підекспертний у тимчасовому хворобливому розладі під час і напередодні конфлікту, а також в якому емоційному стані він перебував.
– Що мається на увазі під «спеціальною бесідою»?
– Це коли крім загальних тем, дослідження анамнезу розглядається конкретна ситуація, конкретні обставини, у яких перебував даний піддослідний.
– Чому не враховані позитивні характеристики підекспертного? Тобто, що він – лагідний син, турботливий батько, надійний товариш, який не залишить у біді й на якого можна покластися. У справі є свідчення друга Забарова, який розповів, що Забаров їздив в інше місто для того, щоб купити ліки для його важкохворої дочки й відмовився взяти за це гроші. Це враховувалося при експертизі?
– Всі відомості, які характеризують підекспертного в минулому, враховані. В акті перераховані всі позитивні якості. Забаров за характером спокійний, урівноважений, чуйний, завжди готовий стати у поміч, має інші позитивні якості.
– Чому у звіті відсутня інформація про індивідуальні характеристики підекспертного з урахуванням ретроспективи?
– Аналіз ретроспективної частини у висновку присутній. Підекспертний приїхав на прохання вітчима до місця події і вирішив втрутитись у конфлікт. Відзначає, що хоча й був схвильований, але не настільки, щоб діяти несвідомо й безконтрольно. Ситуацію контролював, розумів, що може виникнути бійка, діяв відповідно до ситуації. Коли ж обставини загострилися, і потерпілий почав поводитися зухвало, він витяг пістолета. Стріляти не збирався, та й мотиву не було, хотів розрядити ситуацію й знову перейти до переговорів. Зробив попереджувальний постріл у повітря, сподіваючись, що це заспокоїть присутніх. Однак потерпілий кинувся на нього з якимось гострим предметом. Після пострілу з метою самозахисту наказав товаришу викликати швидку. Про те, що трапилося, шкодує. Вважає, що його дії не були навмисними, і він діяв з метою самозахисту.
– Які конкретні тестові методики ви використовували, коли робили висновок про відсутність у підекспертного контрастних особливостей, проявів характеру?
– Проби на пам'ять і увагу, таблиці Шульца, субтести з методики Векслера й таке інше. Ми відповідали на питання слідчого «Чи перебував Забаров у стані сильного душевного хвилювання під час скоєння злочину?».
– Чи можете ви надати суду таблиці й тести, які заповнені рукою підсудного?
– Зазвичай вони не зберігаються… Треба подивитися… Інструкція цього не вимагає.
