Unknown - i c66bbbbf7dda0d4b
Олексій хотів було підвестися, але дівчина суворим
А скориставшись мовчанкою пацієнта, нарешті
поглядом наказала сидіти і полізла до свого саквояжу.
змогла і сама взяти слово:
144
145
— Отже, що у нас виходить? — заговорювала зуби
— Зараз розпочинається вечеря — там і продезін-
пану околоточному, нишпорячи в його роті обценька-
фікуєтесь. Але не більше ніж п’ятдесят грам! І — вос-
ми. — А виходить наступне: Айзен, за вашими ж сло-
таннє! Обіцяєте?
вами, — не крутіться! — шпигун і має відношення до
— Обіцяю, лікарю… — похмуро пробурмотів Крапка.
крадіжки креслення в Києві.
І сумним поглядом простежив, як Муся, відчинив-
Олексій відчайдушно затрусив головою.
ши віконце, рішуче кинула фляжку в безодню.
— Хвилиночку — знайшла, зараз підчеплю! Далі:
петербурзький убивця теж поцупив креслення. І обоє
* * *
вони опинилися на цьому пароплаві…
Олексій відштовхнув її руку і гаряче додав своє:
На вечерю до салону вони увійшли разом.
— Ми маємо справу не просто з убивствами. А з дер-
Усе як годиться: «чоловік» ніжно підтримував «дру-
жавним шпіонажем! Два креслення мали «возз’єдна-
жину» під ліктик. Відсунув стілець, дочекався, поки во-
тися» тут і…
на сяде, поцілував руку і сів сам.
Муся, і бровою не повівши, знову запхала обценьки
Любо-дорого дивитись!
йому до рота — надто дуже їй кортіло самій висловитись: Муся огляділа публіку. Усе було як і минулого разу.
— …і передані якійсь третій особі! Інакше — наві-
Тихо награвав на роялі шансоньє, в кутку сиділи
що сюди їхати? Сидіть смирно!!!
картярі.
І рішуче смикнула обценьки.
Серед присутніх були навіть княжна Анастасія, очі
Олексій скрикнув, скочив зі стільця, схопився за
якої ще червоніли від недавніх сліз, і Ольга з розпух-
щоку, пробурмотів:
лим з тих же причин носиком. Тобі, спущений з рук,
— А Шток… Певно, він теж заходив до Айзена…
тихо гриз ніжку стола.
Він задоволено намацав язиком порожнє місце
Гості поволі стікалися до зали.
і додав:
Режисер з оператором продовжували фіксува-
— Але вбивця не він. Він лише кредитор. Дякую!
ти події.
Здається, попустило…
Поетеса Зінаїда пихкала димом в обличчя модно-
— Прошу! — весело відгукнулася Муся, перемож-
го письменника.
но тримаючи зуб в обценьках. — Знайдемо вбивцю
Прекрасна Ванда вчила дам вирізати орігамі.
Штока — знайдемо і креслення!
— Тільки-но уявіть… — шепнула Муся Олексію. —
Олексій кивнув і взявся за свою фляжку.
Десь там унизу, в льодовні, лежать два небіжчики.
Яку, власне, Муся одразу ж і відібрала:
А тут — музика, сміх…
— А це вам більше не знадобиться!
— Ну, для них, — Олексій кивнув на присутніх, —
— Для дезінфекції, лікарю! — благально мовив
не два, а один небіжчик! Смерть якого вважається
Крапка.
нещасним випадком. І, до речі, погляньте: мадам
146
147
Шток та її синок за своїм спорожнілим на один сті-
Він хотів щось запитати, але над їхніми голова-
лець столиком досить вправно орудують видел-
ми несподівано виросла постать Іполита Вікентійо-
ками…
вича.
— Так, працюють закони самозбереження, — зго-
І Муся змушена була голосно промовити дзвінким
дилася Муся, поглядаючи, як мадам розправляється
вередливим голоском:
з біфштексом, із якого сочиться червона рідина. —
— …уявляєш, любий, пані Пєтушкова в Парижі їла
Як писав Огюст Конт: природні закони суспільства
жаб’ячі стегенця! Фі!
треба вивчати на наукових засадах…
Олексій не встиг нічого відповісти, адже Іполит Ві-
Олексій здивовано скинув брови.
кентійович, схилившись над Мусею, вимовив зне-
— Це ще один ваш кумир?
важливу тираду, до якої, певно, довго готувався, пе-
— Це французький філософ-позитивіст! — сказа-
ребуваючи за стійкою шинквасу:
ла Муся, радіючи, що може взяти у Крапки інтелекту-
— Ех, Мар’є Матвєвно, за вами такі посадовці впа-
альний реванш. — До речі, у нашому розслідуванні
дали, такі гідні партії вам татусь готував! Що я тепер
він теж міг би згодитися.
йому повідомлю? Що, мовляв, пропала Мар’я Матвєв-
— Це ж яким чином?
на… Була панянка благородної крові, а стала…
— А таким, що мсьє Конт уважав, що всі ми, — во-
— Здається, ви хочете образити мою наречену? —
на обвела рукою залу, — знаходимось в одній соці-
повільно підвівся зі свого стільця Олексій. — На скан-
альній системі, кожен елемент якої є певною части-
дал наражаєтесь?!
ною цієї системи. А це означає, що всі ми тим чи
Зал завмер.
іншим чином пов’язані між собою. Усі! Варто лише
Навіть шансоньє припинив свою музику.
систематизувати ланцюг явищ! У даному випадку до
— Скандал? — зневажливо оглядаючи того, вимо-
такого ланцюга входять три відпущені нами пані, юве-
вив Іполит. — Скандал — це для вашої базарної пи-
лір Шток і Вільгельм фон Айзен. Однак, гадаю, тут
ки саме те!
обов’язково знайдуться й інші ланки.
І вигукнув так, що гості повставали зі своїх місць:
— Згоден! — сказав Крапка. — Але звідки стільки
— Дуель!!!
знань? Щось вони не схожі на бульварні романчики
Режисер задоволено потер руки:
вашого белетриста.
— Ого! Це не пароплав, а справжній прорив у си-
— Я, між іншим, ще й фізику з хімією вивчала, —
нематографі!
насупилась Муся. — А ще медичні курси при універ-
У перших рядах юрми, яка оточила скандалістів,
ситеті відвідувала!
оператор шалено крутив ручку кіноапарату.
Вона ледь язика йому не показала, так її розпира-
— Яким же знаряддям бажаєте скористатися? —
ло від його здивованого погляду.
спокійно мовив Олексій, витираючи руки сервет-
— Гм… — пробурмотів він. — Вражаюче…
кою, і кивнув на стіну салону, прикрашену оленячими
148
рогами і різного роду холодною зброєю. — Револьве-
рів тут немає. Хіба що шаблі…
— Із задоволенням випущу з вас дух! — не вгавав
Іполит.
— Панове, панове! — розбороняючи руками су-
перників, вигукнув князь. — Що за дикість? Негайно
припиніть! Двадцяте сторіччя на дворі!
— А я б залюбки подивився… — пробурмотів купець,
проштовхуючись уперед.
Поетеса Зінаїда, котра очолювала купку переляка-
них дам, вимовила, випускаючи дим зі своєї пахітоски:
— Пароплавом гуляє смерть…
На мить запала тиша, в якій пролунав голос мод-
ного письменника:
— Дуель — це прекрасно, панове. Ми надто бага-
то балакаємо. У словах помирає істинна краса вчин-
ків і помислів. Ми припинили лазити у вікна до коха-
них жінок…
Публіка хитнулась і загомоніла.
— Дуель! — знову вигукнув Іполит, кидаючись до
стіни і хапаючи з гачка шаблю.
— Знімай! — штурхонув ногою оператора збудже-
ний режисер.
— Як забажаєте, — сказав Олексій, заспокійливо
киваючи Мусі і беручи до рук другу шаблю. — Але
я б не радив…
Він підійшов до закусочного столика, на якому було
мальовничо розставлено великий шоколадний торт
поруч із ананасом, прикрашеним паперовими квіта-
ми, і канделябри зі свічками.
Зробив у повітрі різкий рух.
Таке показне молодецтво викликало кілька зне-
важливих смішків.
150
151
Муся невдоволено глянула на Олексія: ну що за
Власне, вирішила Муся, нещодавно шановна пу-
дітвак…
бліка мала від них неабияку розвагу — і перемож-
Той посміхнувся.
ним поглядом дивилася вбік картярів, що всіляко
Обережно взяв зі столику графин із горілкою, на-
опікувалися переляканим Іполитом.
лив собі чарочку, кивнув їй:
— Дивно, але… — сказала Муся. — Мені вперше
— Ось, люба, як і обіцяв — остання!
приємно з вами танцювати…
Залпом випив і зі стуком поставив на місце.
— Правда? — зрадів Олексій.
Одночасно на скляну поверхню столика впали шо-
— Майже, — відповіла Муся, вирішуючи, що не-
коладний капелюшок торта, половина ідеально зрі-
ма через що переходити межу «професійних стосун-
заного ананасу і рівні обрубки білих свічок…
ків». Завадить справі.
Охнули дами, плеснула в долоні Зінаїда.
І тому продовжила розмову, перервану за сто ликом
Князь наполегливо вхопив Іполита за плечі:
тієї миті, як до них підійшов Іполит Вікентійович:
— Пішли-но, батечку, краще кинемо карточку, від
— Так от: у вбитого в Петербурзі інженера на шиї був
гріха подалі. Ви ж бачите, яка в нього реакція: вмить
такий ма-а-аленький круглий отвір, ніби від уколу…
