Олесь Бузина - Союз плуга и трезуба. Как придумали Украину
«1. Які знаки віщують смерть і хто їх видить або чує? Які сни або пригоди проповідають смерть?
<…>3. Що роблять з тілом небіжчика? Хто його миє, чеше і убирає?.. Де дівають солому з сінника, на якім лежав мерлець?
4. Де кладуть мерця, на стіл чи на лавку, куди ногами, і як убирають катафальок?
<…>6. Хто робить трумну, з чого, коли і за що?»
По-видимому, этот консилиум ученых кретинов изобретал не так Украину, как гроб для нее. Не забывая, впрочем, своих повседневных жизненных нужд — тот же Грушевский на «изучении» технологий истинно украинского гробостроительства умудрился разжиться перед Первой мировой войной особняком во Львове, дачей в Карпатах и многоэтажным «небоскребом» в Киеве, квартиры в котором сдавал внаем — неплохо, видать, кормила бородатого прохиндея «украинская справа»!
Подводя итог неудавшемуся эксперименту по изобретению новой страны, Дмитрий Донцов — идеолог украинского национализма уже следующей, бандеровской, эпохи (и еще один новый «украинец» из щирых москалей) был вынужден признать в том же 1926 году, когда в Париже был убит Петлюра: «Украина, которой жаждем, еще не существует, но мы можем создать ее в собственной душе».
Языческая химера, зародившаяся в душах малочисленной группы интеллектуалов, страдавших малороссийским комплексом неполноценности, требовала новой порции жертв, дабы воплотиться в действительность.
Ведь каждая душа создает только «свою» Украину. ЛИЧНУЮ!… И где найти достаточное количество чистых, праведных душ?
1 июля 2013 г., Кіевъ.
(Продолжение следует)
Библиография
Беляев В., Рудницкий М. Под чужими знаменами. — М., 1954.
Вернадский В. И. Дневники. Октябрь 1917 — январь 1920. — К., 1994.
Винниченко В. Щоденник. Том перший. 1911–1920. — Едмонтон — Нью-Йорк, 1980.
Винниченко В. Щоденник. Том другий. 1921–1925. — Едмонтон — Нью-Йорк, 1983.
Винниченко В. Щоденник. Том третій. 1926–1928. — Київ — Едмонтон — Нью-Йорк, 2010.
Вілсон Ендрю. Українці: несподівана нація. — К., 2004.
Гофман Макс. Записки и дневники. 1914–1918. — Ленинград, 1929.
Григор'єв Г. У старому Києві. — К., 1961.
Грушевський Михайло. Спомини. — К.//Київ. — 1988. — № 7-12; 1989. — № 8-12; 1992. — № 2, 3.
Грушевський Михайло. На порозі нової України. Статті і джерельні матеріали. — Нью-Йорк — Львів — Київ — Торонто — Мюнхен, 1992.
Грушевський Михайло. Хто такі українці і чого вони хочуть. — К., 1991.
Гуммерус Герман. Україна в переломні часи. Шість місяців на чолі посольства в Києві. — К., 1997.
Гунчак Тарас. Україна: перша половина XX століття: нариси політичної історії. — К., 1993.
Демкович-Добрянський Михайло. Українсько-польські стосунки у XIX сторіччі. — Мюнхен, 1969.
Денник начальної команди Української Галицької армії. — Нью-Йорк, 1974.
Деникин А. И. Путь русского офицера. — М., 1991.
Донців Дмитро. Рік 1918, Київ. — К., 2002.
Дорошенко Дмитро. Нарис історії України. — Мюнхен, 1966.
Дорошевич О. Українська культура в двох столицях Росії. — К., 1945.
Доценко Олександр. Зимовий похід. — Варшава, 1932.
Драгомиров М. И. Австро-прусская война. 1866 год. — М., 2011.
Дубинский И. В., Шевчук Г. М. Червонное казачество. Издание пятое. — К., 1987.
Екельчик Сергеи. История Украины. Становление современной нации. — К., 2010.
Екельчик Сергій. Українофіли: світ українських патріотів другої половини XIX століття. — К., 2010.
Ефимов Борис. Мой век. — М., 1998.
Єфремов Сергій. Щоденники. 1923–1929. — К., 1997.
Иван Франко в воспоминаниях современников. — М., 1966.
Ільницький Олег. Шевченко і футуристи. — Мюнхен. // Сучасність. — 1989. — № 5.
Історія українського війська / За редакцією проф. Івана Крип'якевича та ін. Друге доповнене видання. — Вінніпег, 1953.
Канализация Киева (1894–1994). — К., 1994.
Капеллер Андреас. Мала історія України. — К., 2007.
Кащенко Адріан. Під Корсунем. — Катеринослав, 1917.
Кин Ц. И. Италия на рубеже веков. — М., 1980.
Київ. Енциклопедичний довідник за редакцією А. В. Кудрицького. — К., 1981.
Киевщина в годы гражданской воины и иностранной военной интервенции (1917–1920). Сборник документов и материалов. — К., 1962.
Ключ Юрій. Лібідо поетеси. — К. Ц Лель. — 1995. — № 5.
Ковалевський М. М. При джерелах боротьби: Спомини, враження, рефлекси. — Інсбрук, 1960.
Ковальчук Михайло. Невідома війна 1919 року. Українсько-білогвардійське збройне протистояння. — К., 2006.
Костенко А. И. Леся Украинка. М., 1971.
Крип'якевич Іван. Коротка історія України. К., 1993
Крути. Збірка у память героїв Крут/ Упорядники Осип і Надія Зінкевичі. — К., 2008.
Лежогубський Феодосій. Де знайти правду? Катехит реальних шкіл у Львові. — Львів, 1916.
Леся Украинка в воспоминаниях современников. — М 1971.
Леся Українка. Зібрання творів у дванадцяти томах Том 10. Листи (1876–1897). — К., 1978.
Леся Українка. Зібрання творів у дванадцяти томах Том 11. Листи (1898–1902). — К., 1978.
Леся Українка. Зібрання творів у дванадцяти томах Том 12. Листи (1903–1913). — К., 1979.
Махно Н. И. Воспоминания. Книга 1. — Париж, 1929.
Махно Н. И. Воспоминания. Книга 2. — Париж, 19361937.
Меир Голда. Моя жизнь. — Алматы — М., 1993.
Міхновський Микола. Самостійна Україна; Справа української інтелігенції. — К., 2007.
Науковый сборникъ, издаваемый литературнымъ обществомъ Галицко-русской матицы. Выпускъ I и II. — Львовъ, 1868.
Петренко Іван. Історія України від найдавніших до теперішніх часів. — Краків, 1941.
Петрів Всеволод. Військово-історичні праці. Спомини. — К., 2002.
Петровський М. Возз'єднання українського народу в єдиній українській радянській державі. — К. — Харків, 1944.
Пчілка Олена. Твори. — К., 1971.
Романенчук Богдан. Бій під Крутами — пам'яті лицарів абсурду. — Львів, 1932.
Рот Йозеф. Марш Радецкого. — К., 2000.
Саксаганський П. По шляху життя. Мемуари. — Харків, 1935.
Семенко Михайль. Вибрані твори. — К., 2010.
Семенко Михайль. Кобзар. — Харків, 1924.
Снайдер Тімоті. Червоний князь. — К., 2011.
Сосюра Володимир Третя рота. — К., 1997.
Субтельний Орест Україна: історія — К., 1992.
Табачник Дмитро. Історія української дипломатії в особах. — К., 2004.
Терещенко Ю., Осташко Т. Український патріот із династії Габсбургів. — К., 2011.
Тинченко Ярослав. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки. — К., 2007.
Тинченко Ярослав. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918, — К. — Львів. 1996
Тинченко Ярослав. Українські збройні сили: березень 1917 р. — листопад 1918 р. — К., 2009.
Турченко Ф. Г. Микола Міхновський: життя і слово. — ., 2006.
Тютюнник Юрій. Революційна стихія. Зимовий похід 1919–1920 рр. — Львів, 2004.
Тютюнник Юрій. З поляками проти Вкраїни. — Харків, 1924.
Урланис Б. Ц. История военных потерь. — С.-П6., 1998.
Хроніка наукового товариства імени Шевченка у Львові Справозданє за місяці: січень-цвітень. Вип. II. Р. 1909. Ч. 38. — Львів, 1909.
Хроніка наукового товариства імени Шевченка у Львові. Справозданє за місяці: май-серпень. Вип. III. Р. 1909. Ч. 39. — Львів, 1909.
Чернин Оттокар. В дни мировой войны. Воспоминания бывшего австрийского министра иностранных дел. — М. — Петроград, 1923.
Чикаленко Євген. Спогади (1861–1907). — К_ 2003.
Чикаленко Євген. Щоденник. Том 1. (1907–1917). — К., 2004.
Чикаленко Євген. Щоденник. Том 1. (1918–1919). — К., 2004.
Шелухін С. Назва України. — Відень, 1921.
Эко Умберто. Баудолнно. — С.-П6-, 2003.
Эрцбергер М. Германия и Антанта. Воспоминания бывшего германского министра финансов. — М. — Петроград. 1923.
Примечания
[1]
в № 2 журнала «Украинский вестник» за 1906 г., выходившем в Петербурге ка русском языке. Учитывая язык, место издания и гонорар, полученный ее циничным автором в рублях, особенно забавно читать его откровения, что именно Галичина «становится центром экономического движения и в отношении украинских земель Россия играет роль культурного арсенала». Ныне обстоятельство и место появления на свет провокационного термина Грушевского старательно замалчивается, ибо выходит что на самом деле «украинским Пьемонтом» был… Петербург времен Первой русской революции 1905–1907 гг., который еще во времена Гоголя и Шевченко из-за обилия выходцев из Украины называли в шутку «колонией образованных малороссиян».
