Ю Сафронов - Перша зустрiч (на украинском языке)
Вартовий встиг кинути вниз з мосту екiпажевi вертольота кiлька рятувальних кругiв...
У водi, в тому мiсцi, де затонув летючий конус, якийсь час було ще видно голубе свiтло. Немовби там ще догоряло синє полум'я.
X
Уся ця сцена промайнула на екранi перед очима розгублених лтецян за одну хвилину.
Вони бачили все: й екiпаж вертольота, який вискакував з кабiни, i пострiли вартового з мосту, i лопатi гвинта вертольота, вiдрiзанi автоматом...
Робот вiв передачi до самого кiнця. Вiн тримався, наче мужнiй боєць. Охоплений полум'ям, падаючи в рiчку, пробитий кулями, вiн безперервно передавав результати хiмiчного аналiзу:
- Летючий теплий предмет складається на 95 вiдсоткiв з алюмiнiю, на 4 вiдсотки з мiдi, на пiввiдсотка з...
Це була остання наукова iнформацiї Щехса. Вона обiрвалася в ту мить, коли вiн зник пiд водою. Екран у Центральному Залi керування почав темнiти, потiм на хвильку яскраво спалахнув i згас назовсiм. Репортаж iз Землi закiнчився.
Хвилину панувало мовчання. Всi дивилися на Чадаза.
Вiн сидiв непорушно, глибоко замислившись.
- Ну, що ж, - зiтхнув вiн. - От i все. Це й була перша зустрiч з розумними iстотами iншої планети. Ми вiрили, що вона вiдбудеться, й вона вiдбулася. Щоправда, ми уявляли її зовсiм iнакше. Ми гадали, що нас зустрiнуть квiтами... Вийшло по-iншому. Ми втрутилися в їхнє життя, не маючи анiнайменшого уявлення про нього, не знаючи їхнiх взаємин, поняття не маючи про їхнi звичаї. Коли б їхнiй робот, що прилетiв би до нас, на Лтець, почав ламати все заради аналiзу, ми змушенi були б знищити його. їх не можна винуватити. Вони вчинили розумно. Вони не чекали нас... Зате ми багато про що дiзналися. Ми не однi у Всесвiтi. Поруч є розумнi сусiди. Ми бачили їх. У нас збереглися їхнi знiмки. Але коли вони побачать нас? Адже туди летiти двадцять п'ять рокiв...
У вiдповiдь на його слова зi свого мiсця пiдвiвся наймолодший космонавт.
- Наш екiпаж долетить за п'ятнадцять.
Чадаз здригнувся. Перед ним була молодiсть. Вона не знала меж. Вона була готова на подолання будь-яких труднощiв. Вiн зрозумiв - Щехс проклав дорогу. По нiй полетять космонавти. Полетять молодi - незалежно вiд того, хоче вiн того чи нi. Що ж! Нехай летять. I його справа тiльки застерегти.
- П'ятнадцять у один кiнець, - сказав вiн. - У два - тридцять. I всi цi тридцять рокiв - добровiльне ув'язнення. Спiлкування тiльки з двома-трьома членами екiпажу. Майже повна самотнiсть. Житимете лише спогадами. Повернетеся старими. Загубите кращi роки...
- Ми витримаємо. Через п'ятнадцять рокiв ми зустрiнемося з ними. А на зворотному шляху ми будемо обробляти матерiали. На Лтець прилетимо з новими, цiкавими книгами...
Чадаз подивився на нього так, як вiн подивився б на власного сина, якби той зiбрався у довгу й небезпечну дорогу. Потiм потиснув йому руку i сказав:
- Менi б дуже хотiлося бути разом з вами, та мене не пустять. Я обов'язково проживу ще п'ятнадцять рокiв. У вас вони не будуть стрiляти. Ви подружите з ними. Вони мають полюбити вас.
