Петр Фиров - История ОУН-УПА: События, факты, документы, комментарии
Доктор Пиц пояснив, що того роду пресовий матеріал та передчасна згадка про Українську державу тоді, коли її ще нема, викликала б серед українського населення непотрібний неспокій.
Після того забрав перше слово полковник Смородський і сказав, що для загального добра обидві сторони повинні якнайскоріше порозумітися та знайти можливу платформу для перерваної співпраці. Він знає отамана Бульбу як українського патріота та чесну людину і глибоко вірить, що коли німецька влада піде українцям назустріч, тоді отаман Бульба змінить своє дотеперішнє ставлення.
Доктор Пиц ще раз заявив, що метою його приїзду є домовитися з отаманом Бульбою на згаданій ним площині; що українці, співпрацюючи беззастережно з Німеччиною, можуть тільки виграти, а займаючи вороже становище, — тільки програти. Свою пропозицію окреслив як остаточну зажадав від отамана Бульби конкретної відповіді: чи його пропозицію приймає, чи ні. Він запропонував отаманові Бульбі якнайскорше перенестися до Рівного, де він уже навіть розпорядився приготувати окремий будинок для Штабу отамана Бульби в боротьбі з більшовицькою диверсією.
Отаман Бульба заявив, що він сам не має змоги дати остаточну відповідь на таке кардинальне питання. Він мусить заручитись думкою свого ширшого штабу і ще деяких українських політичних чинників. Він може дати відповідь за два тижні.
Доктор Пиц заявив своє вдоволення з переговорів, водночас підкреслив, що він завтра видасть наказ, щоб німецькі пацифікаційні відділи протягом наступних двох тижнів ніде не вели боїв з відділами УПА. Це має бути для того, щоб не чинити перешкод кур'єрам УПА в їх контактуванні з потрібними їм чинниками.
На цьому переговори закінчено.
Підпис: І. Зубатий, поручник.
З оригіналом згідно:
Начальник Канцелярії Штабу Української Повстанської Армії
Підпис: майор Кривоніс.
Бульба-Боровець Т. Армія без держави. / Т. Бульба-Боровець.–
Львів: Поклик сумління, 1993, с 143–147.
№ 5
Відпис Тарас Бульба-Боровець
Полісся, 6.ХІІ.1942.
До пана Доктора Пица,
Шефа СД Волині і Поділля в Рівному
Високоповажний Пане Докторе!
Згідно з нашою умовою від 23.ХІ.1942 р., я маю дати Вам конкретну відповідь до 7 ц. м. — чи погоджуюсь обняти у Вашому уряді реферат по боротьбі з партизанкою. На превеликий мій жаль, я не можу Вашої пропозиції прийняти. Ви від нас вимагаєте всього (включно до нашого життя), а взамін за це — не даєте нічого.
Я виразно заявив, що справа нормалізації українсько-німецьких відносин вимагає повних засобів, а не деяких півзасобів. Тим повним засобом я вважаю питання української державності, а моментом довір'я та брамою для переговорів — звільнення через загальну амністію усіх українських політичних в'язнів. Тим часом у розмові 23.ХІ. ц. р. Ви ці основні пункти зовсім відкинули, а нам запропонували дрібниці. Про українську державність німецька влада не хоче взагалі говорити, а замість амністії для усіх наших в'язнів обіцюється звільнити тільки людей з Поліської Січі — і то під мою особисту поруку.
Така постановка справи є несумісною з тим, що мені говорив п. Йоргенс 1.XI. 1942 р. Я тоді заявив, що поважні переговори можуть наступити тільки по амністії та поліпшенню адміністративно-економічної політики в Україні. Пан Йоргенс мені сказав, що ці два пункти можуть бути позитивно розв'язані, а Ви їх зовсім відкидаєте.
Я до справи ставлюсь тверезо і чесно, як вояк. Бачу, що без зміни політичного курсу Німеччини до України не може бути мови про оздоровлення українсько-німецьких відносин. А тим самим моя співпраця з Вами є неможлива. Вона, в результаті, нічого позитивного поза компроматом не принесе.
Моменти самооборони перед новими провокаціями та можливими репресіями, на які воєнного часу не треба довго чекати, наказують мені бути обережним та затриматися далі в лісі, хоч як це для мене не прикро та невигідно. Вийти з лісу для приватного життя під постійною загрозою арешту я також, на жаль, не можу.
Наше нелегальне становище не означає, що ми перебуваємо у стані чинної боротьби з Німеччиною. Це є тільки примусова самооборона. Ми вважаємо Німеччину тільки тимчасовим окупантом, а не ворогом України. Коли Німеччина відкинула нас від участі в цій війні як підмет, ми постановили чекати її закінчення пасивним глядачем. Цебто вважаємо за зовсім природне вам і не допомагати, і не шкодити. Це наше ставлення не буде змінене, якщо німецька влада потрапить так само об'єктивно оцінити викликану своєю політикою анормальну ситуацію. Натомість, коли німецька влада ще гірше загострить свій антиукраїнський курс, тоді, очевидно, силою обставин наш нейтралітет перетвориться у чинну антинімецьку боротьбу.
Мені дуже прикро, пане Докторе, що я сьогодні замість говорити з Вами особисто в Рівному, як це Ви мені пропонували, відповідаю тільки цим листом. Вірте мені, що, як чесна людина, інакше не можу вчинити.
З повагою
Тарас Бульба-Боровець.
З оригіналом згідно:
Начальник Канцелярії Штабу Української Повстанської Армії майор Кривоніс.
Бульба-Боровець Т. Армія без держави. / Т. Бульба-Боровець. —
Львів: Поклик сумління, 1993, с 147–148.
№ 6
За що бореться Укаїнська повстанча армія (УПА)
Українська Повстанча Армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній, самостійній державі. Знищення національного поневолення та експлуатації нації нацією, система вільних народів у власних, самотійних державах — це єдиний лад, який дасть справедливу розв’язку національного і соціального питання в цілому світі.
УПА бореться проти імперіалістів і імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому УПА бореться проти СРСР і проти німецької “нової Европи”.
УПА з усією рішучістю бореться проти інтернаціоналістичних і фашисько-націонал-соціалістичних програм та політичних концепцій бо вони є знаряддям завойовницької політики імперіалістів. Тому ми проти російського комунобільшовизму і проти німецького націонал-соціаліму.
УПА проти того, щоб один народ, здійснюючи імперіалістичні цілі, “визволяв”, “брав під охорону”, “під опіку” інші народи, бо за цими лукавими словами криється огидний зміст — поневолення, насильство, грабунок. Тому УПА бореться проти російсько-більшовицьких і німецьких загарбників поки не очистить Україну від усіх “опікунів” і “визволителів”, поки не здобуде Української Самостійної Держави (УССД), в якій селянин, робітник і інтелігент могтиме вільно, заможно і культурно жити та розвиватися.
УПА за повне визволення українського народу з-під московського більшовицького ярма, за побудову УССД без поміщиків, капіталістів та без більшовицьких комісарів, енкаведистів і партійних паразитів.
В українській державі влада вважатиме за найвищий обов’язок інтереси народу. Не маючи загарбницьких цілей та поневолених країн і пригноблених народів у своїй державі, народна влада України не витрачатиме часу, енергії та коштів на творення апарату гноблення. Українська народна влада всі економічні ресурси та всю людську енегрію спрямує на побудову нового державного порядку, справедливого соціального ладу, на економічне будівництво країни та культурне піднесення народу.
В лавах УПА борються українскі селяни, робітники та інтелігенти проти гнобителів, за УССД, за національне і соціальне визволення, за новий державний порядок та новий суспільний лад:
а) За знищення більшовицької експлуататорсько кріпацької системи в організації сільського господарства. Виходячи з того, що земля є власністю народу, українська народна влада не накидуватиме селянам однієї форми користування землею. Тому в українській державі допускатиметься індивідуальне та колективне користування землею, в залежності від волі селян.
б) За безплатну передачу селянам західних українських областей всіх поміщицьких, монастирських та церковних земель.
а) За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна — кооперативно-громадською.
б) За участь робітників у керівництві заводами, за фаховий, а не комісарсько-партійний принцип у керівництві.
а) За загальний 8-годинний робочий день. Понаднормова праця може бути тільки вільною, як і кожна праця взагалі, і робітник отримуватиме за неї окрему зарплату.
б) За справедливу оплату праці, за участь робітників у прибутках підприємства. Робітник отримуватиме таку зарплату, яка потрібна для забезпечення матеріальних і духовних потреб цілої його сім’ї. При річних підсумках господарського стану підприємств кожний робітник одержуватиме у господарсько-кооперативних підприємствах дивіденд, а в національно-державних — премію.
