Коллектив авторов - История Украины. Научно-популярные очерки
425
Трагедия советской деревни: Коллективизация и раскулачивание: Документы и материалы 1927–1939. — М., 2000. — Т. 2. — С. 383–384.
426
Государственный архив Службы безопасности Украины. Ф. 16, оп. 24, д. 1, л. 2.
427
Кульчицький С., Єфіменко Г. Демографічні наслідки голодомору 1933 р. в Україні. Всесоюзний перепис 1937 р. в Україні: документи та матеріали. — К., 2003. С. 52.
428
Сталин и Каганович. Переписка. 1931–1936 гг. — М., 2001. — С. 273–274.
429
Там же. — С. 284.
430
Цит. по кн.: Командіри великого голоду: Поїздки В. Молотова і Л. Кагановича в Україну та на Північний Кавказ. 1932–1933 рр. — К., 2001. — С. 141.
431
Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. — К., 1990.-С. 341.
432
Там же. — С. 254.
433
Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. — К., 1990. — С. 284.
434
Трагедия советской деревни. Т. 3. — М., 2001. — С. 635–636.
435
Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. — С. 403.
436
Там же. — С. 443.
437
Lettere da Kharkov. La carestia in Ucraina e nel Caucaso del Nord nei rapporti del diplomatic! italiani, 1932–1933. Л cura di Andrea Graziosi. — Torino, 1991. — P. 168.
438
Горошко Степан. Голод як засіб боротьби тоталітарної держави проти селян // Голодомор 1932–1933 рр. в Україні. Міжнародна конференція. Київ, 9-10 вересня 1993 р. Матеріали.
439
Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали. Том II. — Мюнхен, 1983. — С. 52.
440
Год кризиса: Документы и материалы. 1938–1939: В 2 т. — М., 1990. —Т. 1. С. 174–177.
441
СССР в борьбе за мир накануне Второй мировой войны (сентябрь 1938 — август 1939 г.): Документы и материалы. М., 1971. — С. 82.
442
Україна і зарубіжний світ. — К., 1970. — С. 213, 214.
443
Косик Володимир. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. — Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993. — С. 42.
444
Совершенно секретно! Только для командования! Стратегия фашистской Германии в войне против СССР: Документы и материалы. — М., 1967. С. 58.
445
Українське слово. 1939. 18 июня.
446
Косик Володимир. Указ. соч. — С. 69.
447
Там же. — С. 468.
448
Сталин И. Вопросы ленинизма. — М., 1947. — С. 571.
449
Frankland М. Krushev. — New York, 1969. — Р. 52.
450
Костюк Г. Сталінізм в Україні (Генеза й наслідки). — К., 1995. — С. 385.
451
Костюк Г. Указ. соч. — К., 1995. — С. 396.
452
7 декабря 1940 г. областной центр из Аккермана перенесен в Измаил, и область получила название Измаильской.
453
Холодницкий В. До питання політичних репресій на Буковині в 1940–1941 рр. // Тоталітарна держава і політичні репресії в Україні у 20-80-ті роки. — К., 1998. — С. 119.
454
Костенко Ю. Морально-психологічний стан Червоної армії в ході перших боїв (червень 1941 р.) // Воєнна історія. — 2002. — № 3–4. С. 39, 40.
455
Великая Отечественная война 1941–1945. — Кн. 1. Суровые испытания. — М., 1998. — С. 196.
456
Гальдер Франц, генерал-полковник: Военный дневник: / Перевод с нем, — М., 1971. — Т. 3. Кн. 1.—С. 329.
457
Гриневич В. А. Военное строительство в советской Украине (конец 30-х 80-е годы XX ст.) // Історія українського війська. 1917–1995 / Під ред. Я. Дашкевича. — Львів, 1996. — С. 45.
458
Безсмертя: Книга Пам’яті України. — К., 2000. — С. 110.
459
Dallin A. German Rule in Russia. A Study in German Occupation Policy. London, 1964. P. 65.
460
Політична історія України XX століття. У 6 т. — К., 2003. — Т. 4. С. 145.
461
Командиры Второй мировой войны / Авт. — сост. А. Гордиенко. — Минск, 1997. — С. 437.
462
Органы государственной безопасности СССР в Великой Отечественной войне: Сборник документов. Том второй. Км. 1. Начало. 22 июня-31 августа 1941 года. — М., 2000. — С. 486.
463
Оставляя этот термин без перевода, мы имеем в виду все политические силы (ОУН, УНО, правительство УНР в эмиграции, гетьманцы и др.), выступавшие за возрождение независимого Украинского государства.
464
История Украинской ССР в 10 т. — К., 1984.— Т. 8. С. 99–100.
465
Коваль М. В. Украина. 1939–1945: Маловідомі і непрочитані Сторінки історії. — К., 1984. —С. 114, 115.
466
Косик Володимир. Указ. соч. — С. 566.
467
Heyer Н. Killing Fields: Vernichtungskrieg: Verbrechen der Wermacht 1941 bis 1944. — Hamburg, 1955. P. 120.
468
Коваль М. В. У битві з фашизмом: Соціалістична культура могутнє знаряддя в народній боротьбі на Україні проти фашистських загарбників. — К., 1964. — С. 19.
469
Пикер Г. Застольные разговоры Гитлера. — Смоленск, 1993. — С. 453.
470
Коваль М. В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939–1945 рр.) — К., 1999. — С. 242.
471
В литературе диаспоры можно встретить название Украинская католическая церковь. В публикациях современных украинских историков преобладает иное название: Украинская Греко-католическая церковь.
472
ЦДАВОВУ. — Ф. 3833, oп. 1, спр. 3, арк. 2.
473
Комбатанты-участники Украинской революции 1917–1921 гг.
474
Косик Володимир. Україна і Німеччина у Другій світовій війці. Збірник німецьких архівних матеріалів. — Т. 1. — Львів, 1997. — С. 63.
475
Цит. по: Косик Володимир. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. Париж; Нью-Йорк; Львов, 1993. — С. 545.
476
На украинском языке Українське визвольне військо (УВВ).
477
Немецкие и германские (из фольксдойче европейских стран) соединения имели названия «дивизии СС», негерманские — «дивизии Ваффен (оружия) СС», то есть «войск СС».
478
Боляновский А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939–1945 рр.). — Львів, 2003. — С. 531.
479
20 октября 1943 г. решением ДКО Центральный фронт переименован в Белорусский, Калининский — в 1-й Прибалтийский, Прибалтийский — в 2-й Прибалтийский, Воронежский — в 1-й Украинский, Степной в 2-й Украинский, Юго-Западный — в 3-й Украинский, Южный — в 4-й Украинский.
480
Муковьский І. Т., Лисенко О. Є. Звитяга і жертовність: Українці на фронтах Другої світової війни. — К., 1997. — С. 37, 400, 401.
481
Лукьяненко Левко Григорьевич (1928 г. р.) политик и общественный деятель. В 1958 г. окончил Московский университет. Работал адвокатом на Львовщине. В 1961 г. за организацию УРКС был арестован, приговорен к смертной казни, которую заменили 15-летним заключением. После освобождения в 1976 г. проживал в Чернигове. Один из основателей Украинской хельсинкской группы, за что получил 10 лет тюрьмы и 5 лет ссылки. В январе 1988 г. вернулся в Украину и руководил Украинским хельсинкским союзом. В 1990–1992 гг. — народный депутат Украины. В 1992–1993 гг. Чрезвычайный и Полномочный посол Украины в Канаде. С 1991 г. народный депутат Украины. Председатель Всеукраинской организации исследователей голодоморов в Украине (1991 г.), президент Украинского звена Всемирной лиги за свободу и демократию. Автор Акта провозглашения независимости Украины. Опубликовал книги «Сповідь у камері смертників», «Вірю в Бога та в Україну», «Не дам загинуть Україні».
482
Цит. по: Войко О. Д. Нариси з новітньої історії України. Київ, 2004. — С. 24.
483
Цит. по: Голодомор: біль народний… // Трибуна. 1990. № 11. С. 8.
484
Грабович О. Крах Радянського Союзу та незалежність України // Сучасність. 1992. № 9. С. 149.
485
Согрин В. В. Политическая история современной России. 1985–2001: от Горбачева до Путина. — Москва, 2001. — С. 42.
