Василий Бережной - Хронотонна Нiагара (на украинском языке)
Ах, як прекрасно!
- Альга! Ви бачите?
- Так, Арi!
- Ходiть сюди, Альга, ну, та швидше ж бо!
Гульк - а вiн уже поруч, бiля неї. Увесь осяйний, опромiнений.
- Яка ви... прекрасна, Арi! Нiби зiткана вся зi свiтла...
- Ви теж пройнятий сяйвом, Альга. Тут все не так, як там...
- Там? - з усмiшкою наголосив Альга.
- Ну, звичайно, там - поза оцiєю сферою, поза Центром Метагалактики.
- Я так i сприйняв. Авжеж, ви маєте рацiю, тут дiють цiлком iншi закони.
- А крiзь який морок ми пробилися сюди!
- Там я вважав, що космос приблизно однаковий у кожному своєму об'ємi, а тут... зовсiм iншi характеристики..
- Ви не шкодуєте, що вирушили в цю мандрiвку, Альга?
- Усе наше життя - мандрiвка, безперервна подорож вiд незнання до знання. Ех, та що вам казати, Арi, ви ж сама... ви ж iнакше життя й не мислили! А я... коли б я шкодував, я не був би фiлософом!
- Тепер ми будемо завжди разом, Альга, завжди-завжди, вiчно! Я вас дуже кохаю, мiй любий фiлософе.
З подивом i захопленням дивився Альга на свою нерозлучну супутницю i не мiг вимовити й слова.
Пiсля того, як розвiдувальна ракета щезла в безвiстi, "Сатурн" безперервно посилав сигнали в навколишнiй простiр. Цi електромагнiтнi хвилi докочувались аж до самiсiньких околиць Центру Метагалактики, але в самий Центр, де перебували Арi й Альга, сягнути не могли - гасли, безслiдно зникали.
Через п'ятдесят рокiв маяк вимкнули, вирiшивши, що вiдважнi дослiдники загинули. На борту "Сатурна" встановили спецiальну хронотонну обсерваторiю.
