Ю Сафронов - Нить життя (на украинском языке)
- Це вже занадто!
- Нi, Рен! Я провiв ретельнiшi дослiдження i переконався, що деякi сплески не можна пояснити просто епiдемiчними захворюваннями. Швидше за все вони пояснюються вiйнами, коли за короткий вiдрiзок часу гине велика маса людей. А вiйни можливi
тiльки за класового суспiльства. Ось про що розповiдають мiкроорганiзми. Вони виявилися куди балакучiшими, анiж ми могли собi уявити на початку польоту.
- Але ж суспiльство розвивається...
- Звичайно. Я кажу про той рiвень розвитку суспiльства, який вiдповiдав уловленому нами потоковi мiкроорганiзмiв. Ми бачимо риси такого суспiльства, якого нинi на цiй планетi може й не бути. Зараз iз поверхнi планети, можливо, вже втiкають iншi мiкроорганiзми.
Кожен день їхнього польоту дорiвнював мало не роковi життя на планетi, до якої вони летiли. Бактерiї ставали життєздатнiшими, частiш оживали пiсля вiдтаювання i швидше розмножувалися. Проте у загальному потоцi бактерiй все менше й менше ставало тих, якi, на думку Нiрфа i Рен, були небезпечними для живого органiзму. Змiнився склад бактерiй, що мешкали в грунтi. Серед них з'явились новi, яких не було в минулi роки. Вони жадiбно засвоювали з повiтря азот у величезних кiлькостях.
Цi факти говорили Нiрфу й Рен багато про що. Очевидно, високоорганiзованi живi iстоти планети пiзнали природу бактерiй, знищували хвороботворнi i всiляко заохочували розмноження корисних бактерiй, якi збiльшують врожаї полiв. А це можливе за високого рiвня знань.
Тепер Нiрф був остаточно переконаний у тому, що вони обов'язково зустрiнуться з високорозвинутими живими iстотами, з багатою матерiальною культурою й цивiлiзацiєю...
Рен цiлi днi проводила бiля телескопiв, розглядаючи найближчi зорi. За допомогою кiби вони визначили, що планета розташована неподалiк вiд оранжевої зiрки, до якої залишилося усього два з половиною роки польоту.
Тяглися нуднi останнi мiсяцi. Нiрф почав давати лад записам, узагальнювати спостереження за увесь шiстдесятирiчний полiт. Нiчого нового вiд вивчення мiкроорганiзмiв та найдрiбнiших пилинок вони з Рен вже не чекали. I ось...
Це сталося нещодавно. На яскравому екранi мiкроскопа Нiрф побачив двi частинки, що свiтилися голубим свiтлом. Ранiше таких вiн не бачив нiколи. Субмiкроаналiз хiмiчного складу частинок забрав усього декiлька хвилин. Нiрф вiдмовлявся вiрити результатам. Перед ним були не мiкроорганiзми, а найдрiбнiшi пилинки радiоактивного стронцiю-90!
Нiрф подивився ще кiлька десяткiв проб. Майже в усiх вiн виявив частинки, що свiтилися. Отже, це не випадковiсть! З горiшнiх шарiв атмосфери планети, разом з мiкробами й пилинками, вислизають частки радiоактивної матерiї.
Сам Нiрф нi разу не бачив, як вибухають два шматки урану, коли їх з'єднують. У них уже кiлька сотень рокiв тому було назавжди покiнчено з ядерними вибухами. Комунiстичне суспiльство обходилося без них. Керованi ядернi реакцiї давали людям величезну кiлькiсть енергiї, не заражаючи атмосфери.
Так, вони з Рен мали рацiю. На планетi, до якої вони пiдлiтали, iснувало високорозвинуте суспiльство. Але мешканцi чужої планети ще допускали в себе ядернi вибухи...
Вiн так i не сказав Рен про радiоактивнi частинки, що свiтилися. I тепер регулярно дослiджував новi проби. Ледве помiтнi на екранi мiкроскопа свiтнi частинки обертались пiсля переобчислень десятками тонн отруйної пилюги, загрозливою хмарою, що висить над планетою. Поступово радiацiя зростала...
Вiн провiв на графiку червону риску - межу життя. Якщо рiвень радiоактивностi перевалить через неї, все живе на планетi перестане iснувати.
I ось учора вдень... Крива зiгнулась i помчала вгору так, мовби її пiдстьобнули. Увесь екран мiкроскопа був покритий цятками радiоактивної речовини, що свiтилися.
- Що це? - охнув Нiрф. - Невже в них почалася ядерна вiйна? Ми можемо прилетiти на мертву планету,- прошепотiв вiн, вiдходячи вiд телескопа.
- Що ти сказав? - перепитала Рен.
Нiрф здригнувся. Вона ще нiчого не знала. Ну що ж, можливо, це й на краще. Вiн мусить пережити все це один.
- Нi, нi, нiчого, - поквапливо вiдповiв вiн. - Оранжева зiрка дуже гарно освiтлює планету...
Вiн говорив з Рен про якiсь буденнi справи, а сам нiяк не мiг вiдiгнати страхiтливої думки: якщо наростання радiацiї пiде такими ж темпами, то завтра на цю годину життя на планетi припиниться...
Не зiзнаючись собi, вiн навмисне затягував час, щоб довше не входити в лабораторiю, йому не хотiлось бачити криву, яка перекреслює життя на планетi.
Зрештою вiн не витримав i, залишивши Рен в оранжереї, пройшов до мiкроскопiв...
Крива перегнула червону риску. Бiльше сподiватися було нi на що. Попереду мертва планета.
Нiрф обiперся на спинку крiсла, заплющив очi.
Вибухи знищили цивiлiзацiю, знищили життя. Тiльки холодний вiтер господарював тепер на руїнах, перекидав уламки, завивав там, де колись були квiтучi мiста, де врунiли розкiшнi поля.
Треба було на щось зважуватись. Можливо, показати Рен радiоактивнi частинки? Власне кажучи, яке вiн має право приховувати вiд неї...
Дверi вiдчинилися, й у лабораторiю вбiгла Рен з тарiллю в руках.
- Що сталося, Нiрфе? - запитала вона схвильовано. - Адже ти хотiв допомогти менi в оранжереї! Отже, справдi лихо?
Нiрф пiдiйшов до неї, забрав тарiль iз фруктами й посадив дружину в крiсло. Ще хвилину тому вiн не знав, чи говорити Рен про все, а тепер вiдчув, що розповiсть їй правду. Вiн сказав усе.
- Згадай, Рен, заради чого ми летимо. "Там, де схожi мiкроорганiзми, мають бути й подiбнi високоорганiзованi iстоти". И потiм... адже, якщо ми не заправимося тут пальним, ми не зможемо вже нiколи вернутися додому.
Вона заговорила гаряче й схвильовано:
- Але я не вiрю, чуєш, не вiрю, щоб цивiлiзацiя зникла цiлком, до останньої людини! Ми допоможемо цим людям повернутися до культури, передамо їм свої знання. Ми зробимо все, аби вони жили так само мирно, як наш народ. Хiба заради цього не варт летiти?
**
*
Незадовго перед наближенням до планети їм сповнилося по сто два роки. Кiлька мiсяцiв їм потрiбно було для того, щоб зменшити швидкiсть до першої космiчної, яка вiдповiдала масi Гамми, як називали вони планету.
Вона була третьою за чергою вiд свого неяскравого сонця.
Нiрф вивiв корабель на орбiту довкола Гамми. До поверхнi було тепер шапкою докинути - якихось три з половиною тисячi кiлометрiв. Та одразу сiсти було б нерозумно. Годилося уважно оглянути поверхню планети.
Пiсля перших же обертiв стало ясно, що на Гаммi не вiдбувається змiн пiр року.
- Дивися, Рен, дивись, - казав схвильовано Нiрф, притулившись до iнфрачервоного телескопа. - На обох полюсах шапки криги.
- Так, - пiдхопила Рен. - Тут тисячолiттями формуються льодовиковi щити. Вiд них здавна второваними руслами вода стiкає в екваторiальнi моря.
