Владимир Владко - Аргонавти Всесвiту (на украинском языке)
Виразним жестом академiк Риндiн спинив оплески.
- Друзi i товаришi, не поспiшайте. Прибережiть оплески до нашого повернення. Перед нами - велика, важка i тривала подорож по незнаному океану Всесвiту. З цього приводу менi згадується красива стародавня казка, вiдомий поетичний грецький мiф про аргонавтiв. Пам'ятаєте його? Цей мiф розповiдає про вiдважних казкових героїв, старогрецьких морякiв, якi на малесенькому кораблику вирушили в далеку подорож на розшуки золотого руна, шкури чудесного барана, яка мала, як вони вiрили, чарiвнi властивостi. На своєму маленькому кораблi, що називався "Арго", моряки подолали Егейське море, подолали невiдоме їм до того часу грiзне Чорне море, яке здавалося мандрiвникам загадковим, таким, що ховає в собi невiдомi небезпеки. Древнiй мiф розповiдає, як вiдважнi моряки вийшли переможцями з смiливого поєдинку з грiзними силами природи i знайшли своє золоте руно в Колхiдi, як називалося тодi наше Закавказзя. Героїчнi мандрiвники на кораблi "Арго", славнi аргонавти перемогли! Думаючи про нашу подорож, я завжди згадую цю красиву i наївну казку... Я думаю: адже й ми, подiбно старогрецьким аргонавтам, попливемо по невiдомому безкрайому океану Всесвiту, долаючи його бурхливi ефiрнi хвилi, можливi, хоча й не знанi нами ще бурi й шторми, борючися з могутнiми силами космiчних стихiй i намагаючись вiдшукати наше золоте руно, наше ультразолото... Сучаснi аргонавти Всесвiту сподiваються досягти не менших успiхiв, нiж стародавнi аргонавти грецького мiфу!
Академiк Риндiн спинився схвильований. Потiм вiн пiдвiв руку, наче заспокоюючи i себе, i слухачiв:
- А проте - це, звичайно, тiльки поетичне порiвняння. Друзi мої, пробачте менi його; повiрте, вченi також дуже люблять поезiю! Отже, сьогоднi, дорогi товаришi, ми надовго прощаємося з вами. Як ви вже знаєте, через кiлька дiб ми вилiтаємо з першої в iсторiї людства мiжпланетної станцiї бiля пiднiжжя Казбеку. Чому обране це мiсце для старту нашого корабля? Ви знаєте, що для вильоту в свiтовий простiр, у космос, астроплан мусить розвинути так звану космiчну швидкiсть, - для Венери вона дорiвнюється одинадцяти i п'яти десятим кiлометра на секунду. Це величезна швидкiсть, а розвинути її треба надзвичайно хутко, витративши при цьому дуже багато палива. I ось ми насамперед використали швидкiсть обертання самої Землi з заходу на схiд. Астроплан стартує в районi Центрального Кавказу на сорок третiм градусi пiвнiчної широти. Швидкiсть обертання Землi на цьому градусi складає близько трьохсот сорока метрiв на секунду. Можна вважати, що цi триста сорок метрiв на секунду є нашим прямим виграшем, чи не так? Адже ми полетимо в напрямi з заходу на схiд, себто використаємо цю готову швидкiсть. Далi, ми розгонимо астроплан уздовж злiтної рейкової дорiжки, яка веде на вершину Казбеку i там обривається. Що це дає нам? Астроплан аж до кiнця злiтної дорiжки не витратить жодного грама власного палива: його потягне за собою ракетний вiзок. Ракетнi двигуни вiзка швидко розгонять астроплан i виведуть його на вершину Казбеку, на висоту близько п'яти кiлометрiв, де опiр повiтря майже вдвоє нижче, нiж на рiвнi моря. Це буде тривати всього двадцять п'ять секунд, але за цей час астроплан дiстане швидкiсть шiстсот метрiв на секунду, як бачите, дуже чималу. На вершинi Казбеку, де обривається злiтна рейкова дорiжка, вiзок скотиться по рейках назад, униз, витративши цiлком свiй запас палива. А звiльнений астроплан полетить далi, продовжуючи прискорювати полiт, бо в той момент, як вiн вiддiлиться вiд вiзка, почнуть працювати його власнi ракетнi двигуни.
Академiк Риндiн знову зробив паузу. I тепер, коли вiн заговорив пiсля неї, голос його зазвучав м'яко i проникливо: так говорять про друзiв, про справжнiх, випробуваних товаришiв.
- Три чоловiки будуть пасажирами астроплана "Вене-ра-1". На мене покладене керiвництво експедицiєю, моїми товаришами є вiдомий геолог i хiмiк Вадим Сергiйович Сокiл i визначний китайський вчений енергетик товариш Ван Лун, професор Шанхайського iнституту. Нас, як бачите, дуже мало. Тому кожному з нас доведеться виконувати цiлий комплекс обов'язкiв. З цiєї причини нам довелось всерйоз вивчити й новi спецiальностi - в додаток до тих, якими ми володiли ранiше. Професор Ван Лун несе додатково обов'язки штурмана нашого корабля, радиста, фото- i кiнооператора. Крiм того, на нього покладенi фiзiологiчнi дослiдження пiд час польоту, а також вiдповiдальнiсть за наш побут, яку вiн подiляє з Вадимом Сергiйовичем Соколом: обидва вони позмiнно виконуватимуть ще й обов'язки повара астроплана. Правда, керiвництво в цьому важливому дiлi належить товаришевi Ван Луну як бiльш досвiдченому мандрiвниковi, нiж товариш Сокiл, але про це я скажу пiзнiше. Так чи iнакше навантаження товариша Ван Луна - не з малих. Вадим Сергiйович Сокiл, природно, буде зайнятий фiзичними i хiмiчними дослiдами i бiологiчними дослiдженнями, збиранням мiнералогiчних i петрографiчних зразкiв; на ньому ж лежать метеорологiчнi спостереження - i вiн таки є запасним водiєм астроплана. Втiм, товариш Ван Лун теж зумiє в разi потреби зайняти мiсце за пультом керування: адже ми понад рiк займалися тренуванням i пiдготовкою до польоту. До речi, я хотiв би тут-таки вiдзначити одну, хоча й випадкову, але дуже важливу для нас обставину, яка виявилася виключно позитивною для експедицiї. Радянський уряд з радiстю включив до складу експедицiї представника китайського народу, нашого друга професора Ван Луна. Пiд його керiвництвом Шанхайський iнститут енергетичних проблем розробив i створив для астроплана "Венера-1" дотепну, цiлком оригiнальну й цiнну систему здобування електроенергiї протягом всього перельоту. Ця блискуча конструкцiя товариша Ван Луна радикально розв'язала одне з найважливiших питань, яке стояло перед конструкторами астроплана. Ми з надмiром забезпеченi тепер електроенергiєю з моменту вильоту корабля i до його повернення на Землю,- ось що дав нам науковий i технiчний талант професора Ван Луна! Але крiм того, виявилося, що цей видатний китайський вчений, який увiйшов до складу нашої експедицiї, є в той же час i досвiдченим мандрiвником i пристрасним мисливцем на крупного звiра. Досить сказати, що професор Ван Лун об'їздив весь Китай, Сибiр, Iндiю i Iндокитай, беручи участь i керуючи деякими дослiдницькими експедицiями Всекитайського географiчного товариства. Ви, звичайно, чули й читали, що на Венерi нашiй експедицiї доведеться, можливо, зустрiтися з небезпечними i численними хижими тваринами. Ми мусимо бути готовими до всього - навiть до зустрiчi з доiсторичними потворами, якi можуть виявитися на Венерi. Ця молода планета, як ви знаєте, значно молодша вiд Землi, там не може ще бути людей. Проте на Венерi можуть бути невiдомi нам тварини, можливо, - хижаки. Якщо це так, товариш Ван Лун буде нашим надiйним захисником. Його досвiд мандрiвника i мисливця дуже згодиться експедицiї. Ну, звiсно, ми можемо тiльки пошкодувати, що наш астроплан не в змозi вмiстити в собi бодай одного з представникiв тваринного свiту Венери, бо товариш Ван Лун напевно допомiг би нам спiймати, привезти на Землю й показати вам як зразок хоча б одного з них!
