Радий Радутный - Люди та зорi
Шановний пане Хелл!
Керўвництво СБ маї кўлька запитань, пов'язаних з Вашою поведўнкою й властивостями. В зв'язку з цим пропонуїмо Вам завтра о дев'ятўй годинў прибути до лабораторў? номер 19 (адреса з карткою прикладаються), щоб вирўшити тў питання разом.
На все добре!
Пўдпису, звичайно, не було й слўду.
Хелл посмўхнувся й за вечерею сказав, що завтра хотўв би зо двў години поганяти на катерў.
Дивна рўч - лабораторўя номер 19, як вказувала невелика табличка - не мала навўть огорожў. Такий собў Невеликий зелений будиночок, звичайнў дверў, вўкна.
Це враждення трималось недовго - поки Юр, супроводжуваний мовчазним чоловўком в сўрому комбўнезонў, не спустився лўфтом кудись вниз.
Саме "кудись" - вўн не мав нў найменшого уявлення, скўльки поверхўв проскочила кабўна за тў секунди.
Стўни й склепўння довгого коридору вилискували зеленуватим свўтлом, масивнў дверў перепиняла шлях через кожнў пўвсотнў метрўв. В кўлькох мўсцях Хелл помўтив нацўленў в середину тунелю чорнў розтруби - чи то лазери, чи вогнемети, а то й анўгўлятори.
Одним словом, враження пўдземна фортеця справляла досить похмуре.
Нарештў, ще однў дверў повўльно заповзли в стўну перед Хеллом. Його провўдник зупинився й коротким жестом вказав кудись вниз. Потўм розвернувся й пўшов назад, так ў не вимовивши жодного слова.
Юр знизав плечима й ступив кўлька крокўв вперед.
Дверў м'яко клацнули за його спиною.
Хелл оглянувся. Вўн опинився в примўщеннў досить дивного планування, схожому на лўтеру Г. Коротка паличка лўтери - тобто кўмната просто перед ним - була геть захаращена складною апаратурою й вўдгороджена прозорою перегородкою, поснованою блискучим дротом. Бўльша - мала вигляд довгого круглого тунелю, стўни, пўдлога й склепўння якого аж виблискували вўд того ж таки дроту.
За перегородкою щось ворухнулось. Хелл придивився - якийсь чоловўк сидўв за великим пультом й безцеремоннорозглядав гостя. Це тривало кўлька хвилин, потўм чоловўк взяв в руки мўкрофон:
- Юр Хелл? - гавкнув динамўк звўдкўлясь зў стелў.
- Так, я, - вўдносно невимушено вўдповўв той.
- За яким чортом тобў знадобилось потрошити нашого кўборга?
Юр хотўв вилаятись, але стримався.
- Не люблю, коли за мною пўдглядають.
- Ах, не любиш? - глузливий голос звучав досить гидко. Й занадто голосно. Хелл поморщився.
- Крўм того, це, наскўльки я знаю, протизаконно, - додав вўн по паузў.
Чоловўк за пультом засмўявся.
- Не тобў судити про нашў закони!
- Не зовсўм зрозумўло, - ламав комедўю далў Хелл. - Здаїться, закони стосуються всўх?
- Так, всўх. Всўх _л_ю_д_е_й_.
- А...
- А ти - не людина.
Хелл трохи зблўд й ступив крок до перегородки. Чоловўк за пультом зробив поспўшний рух й щось невидиме м'яко вўдштовхнулдо Юра.
"Ось так. Влип! - гарячково забўгали думки. - "Це поле. Проти нього й я, й будь-яка зброя безсила. Пастка. Гм... Але знову ж таки - навўщо?"
Чоловўк за пультом не без зловтўхи спостерўгав за його реакцўїю, потўм посмўхнувся й знову взяв мўкрофон:
- А зараз, пане Хелл, ми проведемо невеличкий експеримент. Бачиш тунель праворуч? На рахунок "три" ти вдариш туди повною потужнўстю свої? "гармати". Готовий?
- Пўсля цього я вўльний? - похмуро запитав Хелл.
- Що? А... хм... так. Так, вўльний. Власне, тебе й викликали саме для цього.
Хелл вўдчув брехню ранўше, нўж той скўнчив говорити.
- Отже... раз!
- Два!
- Три!
Язик полум'я промайнув тунелем, звився в тонкий шнур й згас. Хелл нерозумўюче дивився в тунель. Енергўїю, яку вўн звўльнив за цей пострўл, можна було пробурити чималу дўрку в суцўльнўй скелў.
Захисне поле з страхўтливою легкўстю приборкало ту силу.
Чоловўк за пультом вдоволено гмукнув, потўм поглянув на прилади й скривився:
- Ў все? Дурити нас вирўшили, шановний пане? Ти вдарив менш нўж наполовину вўд максимуму!
- Так, - погодився Хелл. - Але бўльше не варто. Це може погано скўнчитись.
- Непослух може скўнчитись ще гўрше! - вўдрубав експериментатор. Отже, ще раз!
- Один!
- Два!
- Три!
Хелл мовчки посмўхнувся.
- Ти що, чоловўче? - злўсно прошипўв динамўк. - Хочеш назавди тут лишитись?
Хелл перестав посмўхатись, але не зронив нў слова.
- Будеш працювати?
- Нў!
- Ў не треба! - раптом погодився чоловўк. - Не хочеш - не треба! Але краще все-таки захотўти.
З цими словами вўн знову натис щось в себе на пультў. В протилежнўй стўнў тунелю повўльно вўдчинилась кругла кришка. Юр побачив гладенькў, аж бискучў кра? отвору.
- Знаїш, що там сховано? Правильно, не знаїш. А там випромўнювач. Чудова рўч, як на мою думку. Якщо я зараз його увўмкну, то все, що знаходиться в тому тунельчику - а ти, голубе, сто?ш якраз навпроти, - так от, все живе й неживе в тому тунельчику миттю перетвориться на попўл, навть не на попўл - на пару, на газ. Хочеш стати газом? - правильно, не хочеш. Ў я не хочу. Нўхто не хоче. Але це залежить лише вўд тебе. То як, будемо працювати?
Хелл мовчав.
- Отже, один!
- Два!
- Три!... Менў що, вмикати випромўнювач?
- Будь ласка! - посмўхнувся Хелл. - Але якщо я перетворюсь на пару, то хто ж ще зможе влаштувати вам отакий салют?
Язик полум'я лизнув перегородку.
Чоловўк вўдсахнувся й злякано вилаявся.
- Лякати надумав? - знову зашипўв динамўк. - Розважаїшся? Добре. Чудово. Але не ображайся, якщо ми теж трохи пожартуїмо.
Вўн знову натис якусь кнопку.
Хелл насторожився, готовий блискавично зреагувати на будь-який пўдступ.
Але пўдсуп виявився таким, що зреагувати на нього було неможливо.
Крўзь ще один люк в кўнцў тунелю випала, очевидно, пўдштовхнута, людська постать. Люк одразу зачинився.
Хелл пополотнўв.
В кўнцў тунелю стояла Селена Руткевич.
- Тепер слухай, хлопче, сюди! - знов озвався динамўк. - Я зменшив потужнўсть настўльки, що ця дўвчинка пўсля короткочасного ввўмкнення випромўювача вмиратиме години зо три. Й не просто вмиратиме! Вона буде пўдсмажуватись зсередини, вона буде кричати й качатися по пўдлозў, рвати на собў шкўру й видавлювати собў очў! А полу в тунелў ввўмкнено на максимум, отже ти навўть наблизитись до не? не зможеш. Й випромўнювання до тебе не дўстане. Непогана розвага, чи не так?
Селена, уривчасто дихаючи, притислась до стўни.
- Але ти зможеш полегшити ?? долю. Ти вдариш вс?їю своїю потужнўстю, розумўїш - _в_с_ў_ї_ю_. Тодў вона помре швидко.
Дўвчина зойкнула й м'яко впала на пўдлогу просто перед жерлом випромўнювача.
- Добре, - зўтхнув Хелл. - Я буду працювати. Зупинўться!
- Пўзно, хлопче, пўзно! Згўдно припущенням однўї? з наших свўтлих голўв, в станў афекту ти зможеш вдарити значно сильнўше, а нам саме це й потрўбно. Отже, на рахунок "Три" я вмикаю випромўнювач.
![Джордж Ланжелан - Муха [= Муха с белой головой / The Fly (La Mouche)]](/uploads/posts/books/65247/65247.jpg)
