Іван Котляревський - Листи
11
11
Вперше надруковано у виданні: І. П. Котляревський, Повне зібрання творів у двох томах, т. II, К., Вид-во АН УРСР, 1953, стор. 88—89.
Автограф, що є чернеткою, зберігається в Полтавському літературномеморіальному музеї І. П. Котляревського (№ 114-р). Подається за автографом.
...бывшего Полт[авского] отделения Российского библейского общества... — «Библейское общество» було створено у Петербурзі у 1812 р. за указом царя Олександра I. Метою його було поширення Біблії та інших церковнослов'янських книг. Починаючи з 1813 р. по всій Росії відкриваються відділення цього товариства. Було відкрито таке відділення і в Полтаві. З 1814 р. Петербурзьке біблійське товариство «по высочайшему повелению» стало називатися «Российским библейским обществом».
Цар Микола І після розгрому повстання декабристів указом від 12 квітня 1826 р. ліквідував «Российское библейское общество» і його філіали (фактично вони перестали існувати в 1824 р.), «боячись поширення «крамоли» навіть звідси, оскільки біблейське товариство стояло поза компетенцією офіціальної церкви. Деяка частина духовенства і раніше підозріло ставилася до діяльності товариства, вбачаючи в ньому прояви «євангелічеської єресі», тобто протестантизму» (І. П. Котляревський, Повне зібрання творів у двох томах, т. II, К., Вид-во АН УРСР, 1953, стор. 172).
Цей лист є відповіддю-звітом Котляревського наглядачеві полтавських духовних шкіл ієромонаху Августину про майно Полтавського біблейського відділення, «казначеем и книгохранителем» якого письменник був обраний у 1819 р.
12
12
Вперше надруковано в журн. «Основа», 1861, кн. II, стор. 172. Автограф зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (№ 52/1). Подається за автографом.
Лист є чорновим уривком, написаним на папері in folio.
Приблизна дата написання — кінець 1829 р.— встановлюється на підставі того, що цей уривок готувався як відповідь на лист Д. М. Бантиша-Каменського з Москви від 29 жовтня 1829 р.
Б а н т и ш - К а м е и с ь к и й Дмитро Миколайович (1788—1850) — український та російський дворянський історик і археолог, автор книг «История Малой России со времен присоединения оной к Российскому государству» (вперше видана у 1822 р.), «Источники Малороссийской истории» (ч. I—II, 1858—1859) та ін. Деякий час служив у канцелярії генерал-губернатора М. Рєпніна, перебував у дружніх стосунках з І. Котляревським.
У листі до Котляревського, як знавця етнографії України і усної народної творчості, Д. М. Бантиш-Каменський писав:
«Милостивый государь,
Иван Петрович!
Давно следовало бы мне принести Вам, милостивый государь, чувствительнейшую благодарность за сообщенные любопытные сведения: но разные досады и хлопоты невольно воспрепятствовали исполнить долг сей. Простите великодушно долговременное молчание мое и поверьте, что я всегда и везде сохраню к Вам одинакие чувства душевного уважения, коими преисполнен. Удивляюсь, каким образом Вы не получили от меня в Полтаве экземпляра «Малороссийской истории»? В сем случае я кругом виноват перед Вами. У князя Николая Григорьевича (Рєпніна.— Б. Д.) должны храниться несколько экземпляров сей истории. Потрудитесь взять себе, сколько пожелаете. Если же означенные экземпляры (о которых я с моего отъезда не имею никакого понятия) расхищены, в таком случае приятнейшею обязанностью, по получении уведомления, поставлю исполнить лестное требование Ваше. Первые две части нового издания уже печатаются; третью и последнюю кончил, но не отдавал в цензуру. Нужны мне кое-какие справки. Одолжите сообщением сих сведений. Совестно мне, что я еще беспокою Вас; но уверен, зная доброе сердце Ваше, что Вы не будете досадовать на имеющего честь быть с душевным к Вам почтением и совершенною преданностью Вашего, милостивый государь, покорнейшего слугу Дмитрия Бантыша-Каменского.
Октября 22-го
1829 года
Москва
1) Как произносят в Полтаве и в смежных городах (если сие Вам известно) слова: конь, нож, вол? В Киеве и Переяславе выговаривают их: кинь, ниж, вил. В Чернигове не знаю как.
2) Кто сочинил известную песню: Ой, бида, бида, мне чаечке небозе ипроч.? Иные (в том числе князь Цертелев) приписывают оную Богдану Хмельницкому; другие Мазепе: но я сомневаюсь в том, особенно в первом. Не помню, кто-то уверял меня: что она сочинена кошевым атаманом, забыл фамилию его.
3) Светилки в Полтавской губернии держат ли в руке саблю, к коей привязывают две свечки или нет? Украшают ли свечки цветами? В который день они отличаются таким образом?
4) Невеста или уже молодая смотрит на людей сквозь отверстие бублика, называемого д и в е н ь. В день ли сговора или свадьбы?
5) В одной Полтавской губернии или в Черниговской и Киевской также, молодой говорит: «Покидай батьковы и материны норовы, да бери мои?» Должно думать, что сие исполняется после свадьбы.
и 6) В одной ли Черниговской губернии или также в Полтавской: брат расплетает косу молодой и машет саблею вокруг головы ее, получает деньги, чтоб отошел от сестры? — Сие должно исполняться в день сговора или свадьбы?» («Наукові записки Полтавського літературно-меморіального музею I. П. Котляревського», вип. 2, Полтава, 1959, стор. 143—144.
13
13
Вперше надруковано в кн.: И. Ф. Павловский, И. П. Котляревский. Харьков, 1908, стор. 19. Подається за першодруком.
Влітку 1832 р. Полтавська міська дума надіслала із запізненням Котляревському на утримання «богоугодних закладів» належні гроші «більше монетою, ніж асигнаціями». Котляревський їх не прийняв. Після цього дума протягом двох тижнів не висилала грошей, що викликало обурення Котляревського. В листі до приказу громадського піклування він писав: «Отпуск сих ассигнаций в меньшем количе стве происходит от того, что градской голова купец Ворожейкин, не желая вникнуть или, может быть, и по ограниченному понятию своему о богоугодных заведениях, не разумеет сущности их и для того стесняет его неотпуском денег, чтобы принудить сим способом принять деньги от думы одною монетою или с малым или вовсе несоразмерным назначению количеством ассигнаций» (И. Ф. Павловский, И. П. Котляревский, Харьков, 1908, стор. 18).
Міська дума поскаржилась на Котляревського генерал-губернатору і постановила видавати гроші урядовцеві «богоугодних закладів». У відповідь на цю постанову обурений Котляревський надсилає офіційного листа думі.
14
