Сидор Ковпак - Партизанская война на Украине. Дневники командиров партизанских отрядов и соединений. 1941–1944
Это ответ на мою телеграмму, которую послал 29 октября на имя тов. Хрущева — Строкача. Никак нельзя понять, то пишут, что сообщите район выброски груза, а тут вдруг такой ответ.
Вчера дал телеграмму в штаб части о подрыве 4-х вражеских эшелонов:
«Федорову. 5 октября [в] районе Олыка — Ромашковка в 3 часа подорван поезд с картофелем, идущий в Германию. Разбит паровоз и 4 вагона. Этого же числа, в [этом же] районе подорван поезд с живой силой: поврежден паровоз, разбито 2 вагона.
6 октября [в] районе Олыка — Ромашковка в 13 часов подорван поезд с зерном, идущий в Германию. Поврежден паровоз, разбито 3 вагона.
7 октября в этом же районе в 2 часа подорван поезд с вооружением и боеприпасами, идущий в сторону фронта: поврежден паровоз; разбито 3 вагона. Балицкий, Михайлов».
А также дал телеграмму об организации партийной и комсомольских подпольных организаций:
«Федорову — Дружинину. Всех партийных организаций — 11 и райком партии. Всех комсомольских — 8 и райком. Балицкий, Михайлов».
Поздно вечером разведка тов. Медведева доложила, что в с[ело] Берестяны прибыл крупный отряд тов. Карасева.
2 ноября 1943 г.
С утра приехал тов. Карасев со своим комиссаром и ком[андиром] кавэкскадрона. Погуляли, поговорили, тов. Рыбак пригласил меня к себе на завтрак. Сегодня получил телеграмму из штаба партизанского соединения:
«Балицкому. Находиться 5 км юго-восточнее с[ела] Привитовка на Стыре (озера Бухова). Федоров».
3 ноября 1943 г.
Был в гостях у тов. Карасева Виктора Александровича, со мной ездил и тов. Прокопюк. Часа в два подъехал тов. Медведев и его заместитель по контрразведке тов. Лукин[397]. Погуляли неплохо, договорились о совместной борьбе [с] немецкими извергами: тов. Медведев занимает оборону со своим отрядом с южной части, Карасев держит оборону с юга и юго-востока, я со своим отрядом — с севера и северо-запада. Противник концентрируется в большом количестве в г[ороде] Цумань. Готовится для наступления.
Сегодня, будучи у тов. Карасева, его комиссар тов. Филоненко зачитал письмо украинских партизан к Гитлеру: «Посіпаці — скаженому собаці». Пришлось переписать это письмо. [Получилось] письмо следующего содержания:
«Гітлерові — посіпаці, скаженому собаці,
Кобель тебе начинав, а сука сплодила, на білий світ пустила. Отож, курвий сину (осиковий кілок тобі в спину) прописуєм, що ми живі та здорові, як ті дуби у діброві. Клонимось тобі голим задом, і просимо Вас поцілувати в сраку нас. А [ми] вже своїм чередом, ще й покропим — передом, щоб ти розуму набрався, щоб ти з нами не тягався.
Та ще побажаємо тобі від щирого серця — сто болю у реберця, сто чортів у твою пельку, щоб ти швидше ліг в земельку, в осиновий гроб, та й, мать твою йоб!
А вже ти зграю свою скликав, а вже ти руки кров'ю потирав, нахвалявся, чорним душам присвячався: „Я пошлю на схід вояків-арійців. Я розіб'ю партизан, розвію, кров'ю людською уп'юся та й повеселюся. Та пошлю я машини і танки, щоб дали ворогам прочуханки. А для більшої рації — ще підкину авіації, от тоді в тилу — буде мирно та тихо“. А тебе, людожере, стикало лихо. Як води з моря не випити, як вітру в полі не спинити — так і нас, партизан, хоч сказися, хоч сто разів навколо хуя обкрутися — не здолати тобі нас, не розвіяти, бо ми — є месники народні, захисники благородні. І не злякають нас ні машини твої, ні танки, бо є для них партизанські приманки, самі їх готуємо — непрошених гостей частуємо.
Їдуть вони на машинах і вибухають на партизанських мінах. Всім їм отут надходить капут! Бо воїни твої — арійці не заслуговують на інші гостинці. А ще потішили нас, партизан, твої літуни. Над лісами і батальйонами — міни кожної днини. Є — великі втрати, бодай — не збрехати:
1. У нашої баби Насті — дві курки вбито зозулясті.
2. Біля дірявого моста, приблудній корові відбито хвоста.
3. Наведено жах на болотяних жаб.
Хоч вір, хоч ні, а так було — усі дні.
Кобиляча твоя голова, не розум у ній, а трава. Ти свиняче вухо, нашої ради послухай: „У першу чергу, не вір генералові авіації Кіцінгеру[398]. Не вір ні трохи і рейхкомісарові України Коху. Надсилають вони тобі депеші, надсилають листи, щоб брехню замести. Адже, доложили, що партизан розбили. А ми на всіх вас хуй положили. У тебе вже й так скоро вуха лопнуть, коли б хто підслухав, які вісті йдуть с фронту і тилу — хоч відразу лягай у могилу. А поки ти живий, ми тобі пишемо, своїм листом потішимось. Всесвітній ти, телепень, дурний, як пень! Чухай тепер свої ослячі вуха та приказуй: „Коли б знаття, що таке биття!““
А вже й б'ють… так б'ють, навіть дихати не дають. Біля Курська і Орла — твоя Армія лягла. Коло Білгорода — теж застряла орда. У Сицилії кують і в Донбасі починають партизани (це ж не диво), б'ють тебе і в хвіст, і в гриву! Ми тебе потішимо, ми тобі припишемо, як зозуля уночі… та ніколи ж не бувало, щоб вночі вона кувала. Ой, не даром птиця кує — смерть тобі вона віщує. Чуєш, свиняче рило, щоб тебе громом убило. Гола тобі срака, задрипана собако, щоб тобі руки і ноги звело, щоб тобі живіт підтягло, аж до самого пупа, арійська от залупа.
Під листом цим підписали тисячу дев'ятсот сорок третього року, в липні місяці, Н-ські партизани».
4 ноября 1943 г.
Послал две диверсионные группы на ж[елезную] д[орогу]. Одновременно отправил 200 пудов зерна полякам с тем, чтобы переработать на муку.
5 ноября 1943 г.
Противник подтягивает крупные силы в район своего действия. Противник занимает села Рудники, Черницы и другие северные населенные пункты, а также противник занимает восточные и южные села.
6 ноября 1943 г.
Возвратились группы с задания. Группа тов. Кузина подорвала один вражеский эшелон в районе Рудечка. Второй группой под командованием тов. Плевако поставлено две МЗД-5, а две МЗД-5 подорвались, на которых подорвалось два подрывника — тов. Румянцев и тов. Осмачко. Хорошие подрывники. Погибли на минах, [в] которых был технический недостаток.
Тов. Зубко организовал убийство польских националистов — заядлые были враги нашей Советской Родины. Один из них — командир польского отряда, а другой враг — его помощник.
7 ноября 1943 г.
В 12.00 построил отряд, был зачитан приказ тов. Сталина, а также свой приказ по отряду.
В 14.00 собрал весь командно-политический состав и всех своих стариков. Поговорили, вспомнили свой пройденный путь, выпили по небольшой рюмочке, после всего этого — организовал вечер самодеятельности. В 15.30 поехал в гости к Медведеву. Немножечко погуляли, и я поехал с тов. Прокопюком к себе в лагерь. Ночью разведка доложила, что противник находится в с[еле] Черныж и готовится к наступлению на нас. Также противник находится в с[еле] Берестяны и горрайонах Холопевичи и Сильно.
